Майя махнула праворуч.

— У кабінеті.

— Ходімо, я тобі покажу.

— Ейлін…

Вона забрала в Майї рамку.

— Просто йди за мною.

Кабінет був праворуч від кухні, мав височезну, наче в соборі, стелю й оздоблення зі світлого дерева. На стіні висів великий телевізор. Два кошики заповнені навчальними іграшками Лілі. Навпроти канапи, там, де раніше стояв прекрасний столик червоного дерева, — дитячий манеж. На жаль, столик не годився для дитини, тож його довелося прибрати.

Ейлін підійшла до книжкової полиці, знайшла місце для рамки та підключила її до найближчої розетки.

— Я завантажила туди кілька ваших родинних фото. Цифрова рамка перемішає їх і показуватиме в довільному порядку. Зазвичай Ізабелла з Лілі граються біля канапи?

— Так.

— Добре. — Ейлін повернула рамку в потрібному напрямку. — У неї вбудована широкоформатна камера, тож кімнату буде видно повністю.

— Ейлін…

— Я бачила її на похороні.

— Кого?

— Вашу няньку.

— Родина Ізабелли пов’язана з родиною Джо. Її мати була нянькою Джо. Її брат — їхній садівник.

— Серйозно?

Майя знизала плечима.

— Багатії.

— Вони зовсім інші.