У реальному житті ти ніколи не стріляєш, аби когось поранити. Ти цілишся в центр грудей, найбільшу мішень, найкращий шанс улучити хоч кудись, якщо ціль почне рухатися, поки ви стрілятимете.

Так Майя і зробила.

Чоловік упав.

«Три — висновок: вони не від Джо».

Кілька речей відбулось одночасно.

Майя і далі котилася, рухалася, щоб не стати нерухомою мішенню. Розвернулася туди, де стояв другий чоловік, той, що біля пасажирського сидіння її авто. Звела пістолет, готова стріляти, але він зігнувся за машиною.

«Рухайся, Майє…»

Двері фургона зачинилися. Заревів двигун. Майя тепер ховалася за ним, як за щитом, на той випадок, якщо той, інший, почне стріляти. Не можна там лишатися. Фургон скоро зрушить, можливо, заднім ходом, намагаючись розчавити її.

Майя інстинктивно вирішила.

Тікати.

Стрільця вона зняла. Чоловік у вантажівці панікував. Останній сховався від неї.

Коли сумніваєшся, роби найпростіше.

Майя побігла до дерев, під прикриттям фургона. Той зрушив із місця, заднім ходом, мало не збивши її. Майя лишалася біля машини, а тоді, повністю прикрита від чоловіка, який спочатку стояв біля її пасажирського сидіння, розвернулась і подолала останні кілька футів до заростів.

«Не зупиняйся…»

Дерева росли надто густо, щоб озиратися біжучи, але якось вона забігла за дерево й ризикнула швидко глянути назад. Чоловік, який ховався за її авто, не побіг за нею. Він рвонув до фургона й застрибнув усередину, коли машина вже рухалась. Авто розвернулося за три прийоми, здираючи асфальт, і помчало назад.

Підстреленого чоловіка вони лишили край дороги.

Уся сцена, від моменту, коли Майя перекотилася, до цього зайняла, імовірно, менше десяти секунд.

А тепер що?

Рішення прийшло негайно. Насправді, вона не мала вибору. Якщо викличе поліцію й чекатиме на них, її точно заарештують. Вона була в парку, коли застрелили Джо, знайшла Тома Дуґласса, тоді балістична експертиза, а зараз ще одна людина застрелена з її зброї — таке швидко не поясниш.

Вона поспішила назад на дорогу. Стрілець лежав на спині, розкинувши ноги.