— Начхай на це. Диви!
Рештки засипаного ложа Кларенса Реттіґана проглядали з-під котячого лотка, як і вирізки з написами «ОБВАЛ ФОНДОВОЇ БІРЖІ» й «ЗАКРИТТЯ БАНКІВ». Я підібрав чи не останній огризок. Ніжинський[128] виводив па на театральній сторінці.
— Парочка божевільних, — сказав Крамлі. — Ніжинський і старий Реттіґан, який зберіг цей відгук.
— Помацай свої очі.
Крамлі торкнувся їх. Пальці його набралися вогкості.
— Умерти, не встати, — зайшовся він. — Це не що інше, як цвинтар. Женемо звідси!
Я вхопив «ТОКІО ВИМАГАЄ МИРУ». І згодом попрямував до моря.
Крамлі підкинув мене до мого старого кубельця, що затесалося на пляжі, однак знову задощило, і я, окинувши оком океан, що загрожував потопити нас, уявив, як шторм гримає в мій дім посеред ночі, підносячи бездиханне тіло Констанс та іншого з Реттіґанів, також мертвого, трощачи моє ліжко потоком води та водоростями. Прокляття! Я здер газети Кларенса Реттіґана зі стіни.
Крамлі підвіз мене назад до малої порожньої, нічим не примітної хатини, де не було й натяку на бурю побіля берега, заникав поруч з ліжком горілку (еліксир Крамлі), тоді залишив увімкненим світло, пообіцяв згодом зателефонувати, аби впевнитись, що я не заплямував своєї душі, й помчав кудись.
Я чув, як град барабанив по крівлі. Ніби хтось забиває віко домовини. Тож вирішив зв’язатися з Меґґі, попри континент проливню.
— Невже я чую, що хтось заходиться ревом? — запитала вона.
Розділ сімнадцятий
Сонце уже давно спустилося за обрій, коли задзвонив телефон.
— Знаєш, котра година? — поцікавився Крамлі.
— Боже милостивий, ніч!
— Чую, що людське омертвіння загарбує у тебе достолиха сил. Ти уже ридма відгорював? Терпіти не можу істеричних, котрі не здатні очуняти від сліз, як і байстрюків, у яких напохваті носові хустинки «Клінекс».
— Я ж не твій байстрюк, правда ж?
— Жени в душ, почисть зуби і прихопи на ґанку «Дейлі Ньюс».[129] До речі, я дзвонив у двері, але духу твого чутно не було. Невже Королева Каліфія провістила твою долю? Їй би своєю перейматися не завадило б…
— А вона?..
— Я збираюся назад до Бункер-Гїлу о пів на восьму. Чекай надворі, зодягнений у чисту сорочку, й візьми парасолю!