Що ж, він не спіритуаліст. І аж ніяк не медіум.
Він саме зібрав усі окультні атрибути з підлоги й ліг, коли зателенькав мобільний телефон. Повідомлення від Інґеборґ Мюкле:
Привіт, Роберте. Дякую за твою неймовірну есемеску. Я провела свої пошуки! Колись, коли я вивчала давню нордичну історію, мені часто траплялися згадки про сагу, яка не входила до офіційного списку літературних переказів. Якщо не помиляюся, то була «Сага про Раґнвальда». Я шукала її, але ще не знайшла. Якщо Раґнвальд Кривавий Зуб з Каупанґера справді ходив під проводом короля Бйорна Залізного в похід у Середземномор"я і захоплював Луну, то ми маємо дуже цікаву ниточку! Ще завтра пошукаю. Інґеборґ.
«Сага про Раґнвальда»! Роберт аж пашів від збудження. Хоч би Інґеборґ пощастило розшукати ту сагу з часів вікінгів!
Розділ IX
Судний день
Роберт тинявся шкільним подвір’ям сам. Йому нестерпно було спілкуватися з приятелями, які жваво сперечалися, хто ж виграє серію матчів. Він щойно отримав ще одне повідомлення від Інґеборґ, яка спустилася в глибочезний льох музейного архіву в пошуках саги про Раґнвальда Кривавого Зуба. Десь там, серед сотень стародавніх пергаментів, вона сподівалася її віднайти.
Думки в голові збивалися докупи, наче клубок змій. Ніхто не вірив його розповіді про ченця. Чи про Анґеліну… Наскільки він бачив це з реакції слухачів. Але ж ніхто з них не бував там, унизу. У катакомбах…
І все ж… Роберт і сам розумів, що при денному світлі його історія не видавалася правдивою. В одній історичній книжці він прочитав про Дельфійського оракула, яка понад тисячу років провіщала майбутнє багатим грекам. Так ось, на момент виголошення своїх пророцтв віщунка перебувала під впливом особливих газів, які просочувалися з підземних надр.
Може, подібні гази були й в катакомбах?
Гази, які викликали галюцинації?
Коли подзвонив дзвоник на урок, Роберт почувався ще розгубленішим і безпораднішим, аніж до перерви.
Здається, ніби Дельфійський оракул — це одна особа, але впродовж 1200 років тисячі оракулів, жриць храму Аполлона, провіщали майбутнє за добру плату.
Усі — від королів, генералів, полководців до звичайного люду — приходили в Грецію до оракула запитати поради, чого їм сподіватися у майбутньому. За однією з теорій, жриці виголошували свої пророцтва, перебуваючи в трансі, викликаному випарами газів, які здіймалися з тріщин у землі під храмом. Інші вважали, що оракули все вигадували.
Після уроків Роберт зі Свейном пішли до ятки купити газету. Роберт знав, що в одній із газет публікують оголошення людей, які стверджують, ніби можуть вступати в контакт з душами померлих. Вони називали себе спіритуалістами. Роберт зателефонував до першої-ліпшої, яка назвалася Сибіллою, і домовився про зустріч.
— Ти зовсім здурів?! — вигукнув Свейн.
Роберт не знав, що на це відповісти. Бо саме так і почувався. Ніби зовсім здурів…
— Спіритуалісти розмовляють з духами, — сказав Свейн. — Вони викликають мертвих! Я бачив по телевізору. То справжнє жахіття!
— Чому всі вважають покійників небезпечними?