Роберт пояснив, що розшукує інформацію про символ: око з хрестом усередині. Вібека Віллюм ніколи не чула про таке, але пообіцяла пошукати в своїх книжках і зателефонувати, якщо знайде щось цікаве.

Роберт повернувся до бібліотеки. Бібліотекар підкликав його до себе.

— Прийшли книжки, які ти замовляв з головної філії, — жінка простягнула йому два грубі фоліанти з купою ілюстрацій. «Міфи й легенди» — називалася одна книжка. «Служителі Бога: секти, конфесії та чернечі ордени» — називалася друга.

Роберт сів у кутку читальної зали й почав гортати сторінки. Гортав і гортав. Іноді щось вичитував. А коли дійшов до сторінки 243, так здригнувся, що ледь не впустив книжку на підлогу.

Цілий розділ про Доміні Канес!

«Господні Пси, — було там написано, — суперечливий у своїй суті чернечий орден; ченці цього ордену присвячують своє життя приготуванням до Судного дня, коли Ісус Христос удруге прийде на землю і покарає мертвих та живих».

Роберт читав про Судний день у шкільному підручнику «Релігія, світогляд, етика». Ісус був певний, що Судний день близько, ще коли сам жив. Дві тисячі років тому. Ранні християни так само вірили, що Судний день може настати будь-якої миті. Скажімо, завтра. Можливо, наступного року. Отак прочекали вони його аж дві тисячі літ.

Орден Доміні Канес був заснований ченцями, які вважали себе покликаними допомогти Господу й Ісусові Христу прискорити настання Судного дня.

Для досягнення мети — загибелі світу — годилися усі засоби.

Мета виправдовує засоби, як то кажуть.

Якщо мета поставлена висока, то байдуже, як її досягнути.

Орден Доміні Канес колись давно володів старовинною прикрасою. Вона була схована в тріщині з тильного боку хреста, який дістався їм у спадок від жіночого монастиря в Римі.

«Кулон-трикутник!» — здогадався Роберт.

Ченці Доміні Канес поклали коштовність у скриньку з найшляхетнішого золота, оздоблену пурпуром та шовком, і зберігали як святиню. А за кілька століть монастир захопили вікінги — бородаті варвари з засніженої країни на півночі. Вікінги пограбували монастир, забрали всі коштовності й украли скриньку з найдорожчою реліквією.

Yesssss!

Вікінги! А якщо бути точнішим: Бйорн Залізний, Галльстейн і Раґнвальд Кривавий Зуб.

Роберт втупився поперед себе невидючим поглядом. Раґнвальд Кривавий Зуб забрав прикрасу з собою; спершу до Норвегії, а потім — у могилу. А інша така сама прикраса залишилася у закинутих катакомбах…

Анґеліна одягнула йому ту прикрасу на шию.

Невже він справді наткнувся у підземеллі на ченця ордену Господніх Псів? І не просто на ченця, а на ченця, котрий вважав, що має право вбити, якщо це необхідно задля Бога… Вочевидь, за кулоном-трикутником, який опинився в нього на шиї, і полювали ченці. Мабуть, гадали, що це така сама коштовність, яку поцупили в них вікінги!

«Ще добре, що вони в Римі за нею полювали, а не тут», — подумав Роберт.