— Ви знаєте справжнє ім’я Кенні? — запитала Джул. — Яке справжнє ім’я Кенні?

— Дозволь мені відвести тебе до твого номера, — попросила леді. — Мені треба переконатися, що з тобою все добре.

— Так було, коли я відчула в собі героя, — сказала Джул.

Після цього вона опинилась у своєму номері, і світ поринув у морок.

Наступного ранку Джул прокинулася з пухирцями. На обох долонях було по чотири гноянки, трохи нижче від пальців.

Дівчина лежала в ліжку і розглядала пухирці. Вона потягнулася за нефритовою каблучкою, що лежала на тумбочці. Вона не налазила. Пальці надто спухли.

Джул луснула кожен пухирець і рідина всмокталась у м’яке білосніжне простирадло готелю. Тепер шкіра швидше затвердіє.

Цей фільм не про дівчину, яка розходиться з підривним хлопцем, думала вона. І також він не про дівчину, котра втікає від контролю матері. Мова не про величного білошкірого гетеросексуального героя, якому треба врятувати свою кохану або який об’єднується з жінкою, не такою сильною, зате в обтислому костюмі.

«Зараз я в центрі історії, — сказала собі Джул. — Мені не треба важити обмаль, одягати замало одежі чи мати виправлені зуби. Я — центр».

Щойно вона підвелася, почалася нудота. Джул кинулася до ванної кімнати, притиснула пухирчасті долоні до прохолодної підлоги, але нічого не виблювала в унітаз.

Нічого і знову нічого. Нудота тривала, здається, вічність, щось то душило горло, то відпускало. Вона притиснула мочалку до обличчя. Та враз намокла. Джул обхопила себе руками, трясучись і тяжко дихаючи.

Нарешті, її подих уповільнився.

Джул підвелася. Вона зробила каву й випила її. Потім відкрила наплічник Іммі.

Усередині був гаманець із безліччю крихітних відділень і срібною застібкою. У ньому лежали кредитні картки, квитанції, абонемент до бібліотеки Мартас-Віньярда, посвідчення з коледжу і картка на харчування в їдальні, картка «Starbucks», картка медичного страхування й електронний ключ від готельного номера. Шістсот дванадцять доларів готівкою.

Джул розгорнула пакунок Іммі, який доставили вчора. Усередині знайшовся одяг з інтернет-магазину. Чотири сукні, дві сорочки, джинси, шовковий светр. Кожна річ була такою дорогою, що Джул мимоволі затулила рот рукою, дивлячись на упаковку.

Номер Іммі розташовувався поруч із номером Джул. Тепер вона мала електронного ключа. Номер був порожній. У ванній кімнаті лежала брудна косметичка. У ній Джул знайшла паспорт Імоджен, а також дивовижну кількість тюбиків і пудрениць, усе безладно розкидане. На вішаку для рушників висів потворний бежевий бюстгальтер. Також Джул побачила бритву з кількома поодинокими волосинками.

Джул узяла паспорт Іммі та глянула на фотографію поруч зі своїм обличчям у дзеркалі. Різниця в зрості дорівнювала лише дюйм. Колір очей указано як зелений. Волосся Іммі мала світліше. Вага Джул була значно більшою, але значну частину становили м’язи, яких не видно під певним одягом.

Вона витягла посвідчення з Вассара і роздивилася їх. На картці на харчування було чітко видно довгу шию Іммі та її тричі проколоте вухо. Студентське посвідчення було меншим і розмитішим. На ньому вуха не видно. Джул може легко ним скористатися.

Вона розрізала картку на харчування на крихітні шматочки манікюрними ножицями і змила їх в унітаз.

Потім вискубала брови — тоненько, як у Іммі. Манікюрними ножицями вона підстригла собі чубчика ще коротше. Вона знайшла колекцію вінтажних гравірованих каблучок Іммі: аметистову лисицю, силует, дерев’яну вирізьблену качку, сапфірового джмеля, срібного слона, срібного стрибучого кролика і зелену нефритову жабу. Вони не налізуть на її розпухлі руки.