— Звати Ніл, а прізвище? — запитала Джульєтта.
— Я не користуюся прізвищем, — відповів він. — Воно не таке гарне, як я.
Ніл займався бізнесом. Так він відповів, коли Джул запитала, що він робить біля прилавків. «Займаюся бізнесом».
Джул поставила собі питання, звідки походить оця фраза. Це пенсакольська фраза, чи ще звідкись?
Вона розуміла, що він мав на увазі.
— Ти можеш заробляти значно більше, аніж зараз, працюючи на мене. Я добре до тебе ставитимуся, — сказав Ніл. Це було на третій день їхнього спілкування. — Де ти береш гроші, лялечко? Бачу, ти не витрачаєш ані копійки.
— Не називай мене лялечкою.
— Чому? Ти розкішна.
— Дівчата справді клюють на таке?
Він стенув плечима і засміявся.
— Так, справді.
— Тоді в тебе дурні дівчата.
— У мене славні дівчата, ось чим я займаюся. Вони покажуть тобі, як усе відбувається. Робота не тяжка.
— Авжеж.
— Робота не брудна. Зможеш купити гарненький одяг. Спати до обіду.
Того дня Джульєтта його відшила, але Ніл повернувся до прилавків із косметикою за тиждень. На цей раз він досить увічливо запитав, чи не проти вона, якщо він купить їй буріто у фаст-фуді. Вони сіли за мініатюрний столик коло басейну з водою.
— Знаєш, хлопцям подобаються жінки з м’язами, — сказав Ніл. — Не усім, але багатьом. Тим, які хочуть, щоб над ними мали владу. Їм потрібна дівчина із твоєю статурою, така, що не дозволить називати себе «лялечкою». Розумієш, про що я? Завдяки мені ти зможеш заробляти чималі гроші від певного типу хлопців. Дуже, дуже пристойні кошти.
— Я не працюю на вулицях, — відрубала Джул.
— Це не вулична робота, новенька. Це кілька будинків зі швейцаром, ліфтом і джакузі. У мене є охоронець, який стежить за залами, тримає всіх у безпеці. Слухай, маєш скрутні часи зараз. Я можу це сказати, тому що сам був у такий ситуації. Я піднявся з нічого і пекельно гарував, щоб здобути собі краще життя. Ти дівчина гостра на язик, вродлива, незвичайна. У тебе приголомшливе тіло — один суцільний м’яз, і я вважаю, що ти заслуговуєш на краще, ніж те, що маєш зараз. Ось і все.
Джульєтта слухала.