— Твоя, царю, віра проклятая,

Твоя царівночка поганая! —

Ой, крикнув цар на свої гайдуки.

— Візьміть Байду добре в руки,

На гак ребром зачепіте! —

Ой, висить Байда та й не день, не два. Не одну нічку, та не годиночку.

Ой, висить Байда, та й гадає,

Та на свого джуру поглядає,

Та на свого джуру молодого І на свого коня вороного.

— Ой джуро мій молодесенький! Подай мені лучок та тугесенький, Подай мені тугий лучок!

І стрілочок цілий пучок!

Ой, бачу я три голубочки,

Хочу я вбити для його дочки. —

Ой як стрілив — царя вцілив,

А царицю в потилицю,

Його доньку в головоньку.

— Ото ж тобі, царю,

За Байдину кару!

Життя Байди Вишневецького та його походи й боротьба з бусурманами лишили по собі чималий слід на Україні й на Запорожжі. Він одсунув татарські кочовища од Дніпра на схід та захід .і тим полегшив становище запорозького козацтва і зносини його з Україною. Про запорожців як про побідників татар пішла чутка по всіх сусідніх землях, і сусідні державці почали рахуватися з ними, як з визначною військовою силою, яку бажано мати на своєму боці. Козацтво й само підвищилося у своїх очах, на Україні ж почали прославляти козаків як оборонців народного життя, і замість невольницьких плачів та жалів на татарську руїну по Україні почали лунати вже й бадьорі пісні про козаків-побідників, як-от пісня про козака Голоту:

І