Клітка

Якщо хтось сидить у ямі, всі знають — аватар відбуває покарання. А в роти матеріального забезпечення своя фішка — залізна клітка. У ній сумний- пресумний воїн.

— Що, забухав?

— Та я геть трішки випив… — зітхає. — Найгірше, що я сам цю тюрму й зробив.

— Довго ще сидіти?

— Ввечері випустять.

Через день гляди — там же.

— Що, знову?

— Ага…

Із намету виходить старшина:

— Серьожа, склянки!

Аватар міцно заплющує очі, і по його вигляду помітно, який він ні в чому не винний і яка несправедлива до нього доля.

Сергій тим часом бере арматурку і бринькає нею по прутах клітки:

— Один! Два! Три! Чотири!

Безпілотник

— Увага! Увага всім! — озвалася рація. — Зараз будуть запускати наш безпілотник. Нікому не стріляти! Ще раз повторюю — безпілотник наш!

Усі, хто не спав, повилазили надвір в очікуванні авіашоу. Більшість із нас під словом «безпілотник» уявляли цяточку в небі й бачили його хіба що як купу збитого брухту або по телевізору. А тут ось — навіть помацати можна. Шум двигуна — і над деревами з’явилося диво техніки. Майже відразу — кулеметна черга з боку Рапір.

— …вашу мать! Припинити стрілянину! Це наш безпілотник!