— Вийшов я трохи по вулицях прогулятися, — розповідає Кривбас. — Сонечко світить, дівчата посміхаються. Раптом на перехресті шум, ґвалт, зібрався натовп. Я теж рота роззявив і підходжу, щоб роздивитися. Коли якісь людиська накидаються на мене з усіх сторін, шарпають, матюкають:
— Алкаш!
— Сволачь!
Один мужик витягує мене в бік.
— Тікай звідси і не висовуйся.
Матері його й чорт. Оскаженілий натовп з усіх боків. Я на передку так ні разу не лякався. Прикро. Ні за що, ні про що натовкли, обізвали. Нащо нам цей дамбас треба? Відгородитися від нього бетонним парканом, хай роблять там що хочуть, хоч бойовиків в одне місце цілують.
Виявляється, п’яні десантники на БТРі збили місцевих на перехресті. Справжнім сєпарам тільки цього й треба. Злізлися з усього міста і з криками: «Бєй укропав!» почали збирати натовп. Натовп збиратися не хотів.
— То що тепер, через одного придурка хаяти усіх військових? — пояснювали пізніше свою позицію місцеві.
Як отримати відпустку
(Військова мудрість)
Уже два місяці бригада чекає наступу москалів. Усі відпустки суворо заборонені…
Два аватари трохи побули на передовому клапані. Теоретично настав час епічних подвигів. І чи то їм «білочка» розповіла, чи героїчний сон приснився, але хлопці самі повірили в те, що сіли на танк й утрьох із танкістом розгромили сєпарський опорний пункт. Ця тема набула розголосу, обросла подробицями та прихильниками і широко обговорювалася родичами і друзями героїв (майже як деякі новини в соцмережах). Для повноти композиції бракувало тільки лайків.
Недремне око СБУ перехопило телефонні розмови і пустило жадібну слинку: на горизонті замаячила немаленька купа трофеїв. Із другого боку, штурманутий опорник автоматично перетворювався на нове джерело розповсюдження нелегальної зброї, яке просто необхідно було локалізувати.
До керівництва бригади без попередження (телеп гості в хату!) завітали серйозні дяді і почали здалеку:
— Як там на передовій?.. Чому про успіхи не доповідаєте?.. — і таке інше.
— Знати нічого не знаємо, самі вперше чуємо, — як могли морозилися наші командири.
Суворі послідовники НКВД від такої політичної недалекоглядності роздраконились (здається, нас тут за дурнів мають!) і перейшли на конкретику:
— Під чиїм ліжком склад нелегальної зброї?.. Де трофейні тепловізори, машини та мобілки?.. Чому досі не знайшли і не покарали людей, які вуха з трупів позрізали?
Наші полкани завжди знали, що контролюють передові клапани лише теоретично. І холодний піт швидко вкрив найважливіші частини офіцерських тушок (тобто попи — ними вони думають, тудою їх і карають в разі чого).