— Та фіг ти вгадав! Додому просто їду.

— Хай щастить!

Річ у тім, що у відпустку Клавіша збирався із заповітною мрією: освідчитися своїй дівчині, познайомитися з батьками, справити заручини і домовитися про весілля.

Освідчився. Заручини в процесі знайомства переросли у тривалий штопор із майбутнім тестем. Паралельно Клавіша пускав бісики тещі, старшій за нього всього на чотири роки. На третій день гульдебаса підтягнувся брат нареченої. Виявилося, що майже родич неправильно інтерпретує тактику дій Майдану. Затятий майданівець Клавіша не втримався і зробив йому кілька фізичних зауважень. Зламаний ніс фіналізував політичну дискусію.

На ранок дівчина повернула герою-добровольцю обручку.

Як виявилося, батько не пив 15 років.

Брат — мазунчик сім’ї, на якого навіть кричати нікому не дозволялося.

Маневри в бік мами також були помічені й належно оцінені.

У молодості батько так пиячив, що перестав справлятися з подружніми обов’язками. Мама, відповідно, так гуляла, що роги в батька обдряпували стелю. Було досягнуто домовленості: він не п’є, вона не гуляє. Ідилія панувала 15 років. До приїзду Клавіші.

— Нам з тобою не по дорозі. Батько запив, мама знову пуститься берега. Ти розвалив мою сім’ю, — плакала дівчина.

«Треба було таки замутити з тещею», — запізніло каявся подумки Клавіша.

Отак співвідношення холостяків й одружених у нашому наметі залишилося незмінним. А я втратив шанс відзняти військово-польове весілля під час служби.

Це просто капець, скільки горя приносить війна!.. Ги!