(Військова мудрість)

Командири справедливо вирішили, що обстріляних на передовій розвідників доцільніше використати для охорони власних тушок. Із посту на кургані наш підрозділ зняли, і тепер ми заступали на спостережний пост на даху елеватора й раз на кілька днів виділяли зміну на охорону штабу. Черговий штабний офіцер на порозі зустрічає кожну зміну, прискіпливо розглядає й заспокоюється лише тоді, коли бачить повні розгрузки патронів і підствольні гранатомети на автоматах. Від грізного вигляду кулеметників чергові взагалі впадають в екстаз:

— Бра-а-тан! Оце звірюка, оце машина! Ти з нього вже по сєпарам стріляв? Дивіться, добре охороняйте. Ви ж розумієте, що без штабу вам хана? — і лізе обійматися до кулеметника.

— Це вам без нас хана, криси тилові, — не розділяє радості штабника Орлик, і вже тихіше, напарникові, — алкашня бісова.

Черговий ховається за дверима штабу, щоб через годинку випірнути ще п’янішим на наступний перекур.

— Ну як обстановка? Нічого підозрілого не бачили? Зі штабу сектору передавали, що цієї ночі є загроза прориву диверсійно-розвідувальних груп. Будьте пильними!.. Братан! — знову лізе до кулеметника.

— Така загроза кожного дня є, теж мені дивина.

І кому ви треба за тридцять кілометрів від передової разом з оцими корівниками? Задрав уже, директор паніки.

* * *

У штабі бригади черговий припадок параної. Посеред ночі ввижаються диверсанти. У начальства по п’янці ще й не таке буває.

Викликали начальника розвідки з двома розвідниками:

— Сусіди по сектору повідомили, що в нашому районі їздить два автобуси з диверсантами. Прошмонайте зеленку навколо табору.

— Вони що, ідіоти на автобусах їздити?

— Ваша справа перевірити. Це наказ!

Дістали із сейфа під сімома замками тепловізор і мало не під підпис видали («Це ж цілих 60 000 грн!»). Сходили. Крім двох зайців і купи фазанів диверсантів не виявили. Сердиті та злі повернули тепловізор. Хтось із штабників:

— А куди ви тепер? Може… — стовідсотково хотів, щоб ми приєдналися до вартових біля штабу.

— Все! Мать-перемать! Ми відпочивать! — швидко перебив один з розвідників.

Штабники відразу повідверталися, зробили діловий вигляд. Питань до розвідки більше нема…

Панікери з погонами, якби їхня воля, усю розвідку примусили б ночувати в себе під вікнами задля душевного спокою.