Вона не відповідає, не каже, залишиться по той бік кордону чи ні. Доведеться мені нести із собою намет та газовий пальник.
Вона запитує, чи можна буде їй повернутися, якщо виявиться, що вона не в змозі продовжити подорож. Можна, але якщо ми пройдемо більш ніж половину дороги, доведеться зупинятися на ночівлю. Через холод зупинятися на привал не рекомендується. У разі втоми можна уповільнити хід, але не зупинятися. Зараз початок квітня, а зима у нас в горах тримається до травня.
Прокидаюся я ще до світанку, вона спить. Розпалюю вогонь у каміні, підсмажую сухий хліб на жару, що залишився звечора, готую каву, відкриваю баночку варення. Мої приготування її не розбудили. Я підходжу до неї, поправляю вовняний берет, що зсунувся із голови, розтріпав волосся.
Вона прокидається, ховає голову під ковдру. Звідти бурчить, що не спала через звуки в будинку. Цілий концерт, який влаштували привиди своїм шарудінням, ударами, скрипінням і навіть уривками фраз на незнайомою їй мовою.
Я пояснюю, що поскрипування дерева пов’язане з нагріванням.
— Навіть не промовляй слова «нагрівання», бо в цьому будинку його зроду не чули! — сердито кричить вона з-під ковдри.
Я кажу, що дерево — живе, реагує на вологу, на сухість, на холод, на тепло.
— Ти все ніяк не можеш вгамуватися з отим теплом?! Я чула чиїсь голоси, ця хата — лігвище привидів!
То всього лише байбаки, що починають ворушитися після зимової сплячки.
— Я не збираюся спати ще одну ніч серед цього оркестру чудовиськ!
За оркестр правлять арки склепіння, — пояснюю я, підносячи їй киплячу каву.
— Тут повно чудовиськ, а ти — точно один із них, якщо умудряєшся тут жити!
Треба вирушати, — кажу я і простягую їй кухлик.
— Постав на камін, я зараз прийду.
Замотується у ковдру і підходить до лави перед каміном, у якому палає вогонь.
— Я навіть не думала, що вогонь може ще й освітлювати!
З’їдає пів банки варення із підсмаженим хлібом, береться за каву.
— А цукор?
Немає. Кладе ложку варення у каву, нервово розмішує.
Надворі темрява посилюється морозом. Будинок потріскує, як людське тіло, що потягується після сну. Складаю до рюкзака найнеобхідніше; воду не беру, обійдемося снігом.