Розділ 7

– Ваш приятель Міґґс помер, – сказав Кроуфорд. – Старлінг, ви мені все розповіли?

Втомлене лице Кроуфорда було чутливе до сигналів, наче вигнуте, обрамлене пір’ям обличчя сови, і таке саме безжальне.

– Як?

Старлінг заніміла, і їй довелося взяти себе в руки.

– Проковтнув язика незадовго до світанку. Лектер йому нарадив, як вважає Чилтон. Нічний санітар чув, як Лектер щось лагідно розповідав Міґґсові. Лектеру багато відомо про Міґґса. Він говорив недовго, і санітар не розчув його слів. Міґґс трохи поплакав, а потім замовк. Ви мені все розповіли, Старлінг?

– Так, сер. Усе викладено в моєму рапорті та супровідних нотатках, практично дослівно.

– Телефонував Чилтон, скаржився на вас… – Кроуфорд перечекав і, здавалося, був задоволений тим, що вона не стала розпитувати. – Я відказав йому, що вважаю вашу поведінку прийнятною. Чилтон спробує розв’язати справу щодо порушення громадянських прав людини.

– А в нього вийде?

– Звісно, якщо цього забажає родина Міґґса. Щороку Відділ громадянського права приймає по вісім тисяч таких позовів. Вони з радістю додадуть Міґґса до цього списку. – Кроуфорд уважно подивився на неї. – З вами все гаразд?

– Я не знаю, як мені слід почуватися через це.

– А ви й не мусите ніяк почуватися. Лектер зробив це для забави. Він розуміє, що йому все одно нічого не буде, то чому б ні? Чилтон забирає на деякий час його книжки та сідало з унітаза, а ще позбавляє «Джелл-О»[37]. – Кроуфорд переплів пальці на животі та поглянув на великі пучки, наче порівнював їх. – Лектер розпитував про мене, так?

– Він питав, чи ви зайнятий. Я сказала, що так.

– І все? Ви не приховали нічого особистого, наприклад такого, чого б мені не хотілося знати?

– Ні. Він назвав вас Стоїком, але я про це писала.

– Так, писали. І більш нічого?

– Ні, я нічого не пропустила. Ви ж не думаєте, що я розплатилася з ним якоюсь пліткою і саме тому він зі мною заговорив?

– Ні.