– Газети щось випустили?

– Не думаю. Докторе Лектер, я не бачила жодних конфіденційних матеріалів у цій справі, моя робота полягає в тому…

– Скількома жінками послугувався Баффало Білл?

– Поліція знайшла п’ятьох.

– З усіх було знято шкіру?

– Частково так.

– У газетах ніколи не пояснювалось, звідки пішло його ім’я. Ви знаєте, чому його називають Баффало Біллом?

– Так.

– Розкажіть мені.

– Розкажу, якщо ви проглянете анкету.

– Прогляну, нехай. А тепер: чому?

– Усе почалося з невдалого жарту в «убивчому» відділі Канзас-Сіті.

– Так?

– Його назвали Баффало Біллом, бо він оббіловує жінок, наче бізонів[24].

Старлінг збагнула, що проміняла почуття страху на усвідомлення власного запроданства. З цих двох станів вона б радше обрала страх.

– Передайте мені анкету.

Старлінг проштовхнула в отвір синю секцію. Вона нерухомо сиділа, поки Лектер гортав сторінки. Тоді він опустив папери назад у тацю.

– Ох, офіцере Старлінг, невже ви гадаєте, що зможете препарувати мене за допомогою такого тупого знаряддя?

– Ні, я гадаю, що ви можете поділитися своєю точкою зору й допомогти нам у цьому дослідженні.

– І який у мене може бути для цього мотив?