В: Так, сер. На той час я вже все записував. Це було о 22 : 58.

П: Квілен стверджує, що заправка «Амоко» вибухнула о 23 : 00.

В: Я б узяв середнє число. Нехай буде 22 : 59.

П: Коли Ви прибули до Чемберлена?

В: О 23 : 10.

П: Яким було Ваше перше враження від побаченого, шерифе Дойл?

В: Я був приголомшений. Не міг повірити очам.

П: Що саме Ви побачили?

В: Уся верхня частина ділового кварталу горіла. Заправки «Амоко» не стало. На місці Вулворта залишилось тільки ревуче полум’я. Вогонь перекинувся на три сусідні дерев’яні споруди — «Бар і гриль Даффі», «Фруктову компанію Келлі» й більярдну залу. Жар стояв нестерпний. Іскри перелітали на дахи ріелторського агентства Maitland & Western Auto Даґа Бренна. Прибували пожежні машини, але вони мало що могли вдіяти. Кожен гідрант на тій вулиці був зірваний. Єдиними ресурсами, які можна було хоч якось приставити до роботи, були дві старі машини добровольчої команди з Вестовера, та й ті могли тільки поливати дахи сусідніх будівель. І, звісно, школа. Вона просто… зникла. Звісно, вона стоїть окремо — поруч немає нічого, що вона могла б підпалити, — але Господи Боже, діти всередині… Усі ті діти…

П: В’їхавши до міста, чи зустріли Ви Сьюзен Снелл?

В: Так, сер. Вона зупинила мене, махнувши рукою.

П: Коли це сталося?

В: Щойно я в’їхав до містечка… О 23 : 12, не пізніше.

П: Що вона сказала?

В: Вона була схвильована. Потрапила в незначну аварію — її занесло — і ледь-ледь могла говорити до ладу. Спитала мене, чи Томмі помер. Я спитав її, хто той Томмі такий, але вона не відповіла. Спитала мене, чи ми ще не спіймали Керрі.

П: Комісія надзвичайно зацікавлена в цій частині ваших свідчень, шерифе Дойл.

В: Так, сер, я знаю.

П: Як Ви відповіли на її питання?

В: Ну, в містечку є лише одна відома мені Керрі, і це донька Марґарет Вайт. Я спитав, чи Керрі якось причетна до пожеж. Міс Снелл сказала, що їх влаштувала Керрі. Цими самими словами: «Це Керрі зробила. Це Керрі зробила». Повторила отак двічі.

П: Вона сказала щось іще?