Дежарден цілі вихідні не могла викинути з голови образ Керрі — з її криками, бурмотінням, із мокрою серветкою, що міцно прилипла до середини її лобка, — разом із власною нездоровою, злою реакцією.

І тепер, коли Кріста хотіла була прорватися повз неї, вона впіймала її й гупнула дівчиною об ряд побитих шафок оливкового кольору, що стояли коло дверей. Очі Крісти вражено розширилися. Тоді її обличчя налилося якоюсь навіженою люттю.

— Ти не можеш нас бити! — заверещала вона. — Тебе за це випруть! От побачиш, стерво!

Решта дівчат скривилася, набрала повітря й опустила очі долу. Справа виходила з-під контролю. Сью краєчком ока помітила, що Мері й Донна Тібодо взялися за руки.

— Мені все одно, Гарґенсен, — сказала Дежарден. — Якщо ти — або хтось із вас, дівчата, — вважає, що я зараз прийшла до вас як учителька, то ви гірко помиляєтеся. Я просто хотіла, щоб ви знали: у п’ятницю ви утнули гівняну штуку. По- справжньому гівняну.

Кріста Гарґенсен скалилася до підлоги. Решта дівчат жалюгідно силкувалася дивитися куди завгодно, тільки не на свою фізвиховательку. Сью зрозуміла, що дивиться на душову кабінку — місце злочину, — і рвучко перевела погляд. Жодна з них раніше не чула, щоб хтось із учителів називав щось гівняним.

— Може, хоч одна з вас на хвильку задумалася над тим, що Керрі Вайт має якісь почуття? Сью? Ферна? Гелен? Джессіко? Хто-небудь? Ви вважаєте її бридкою. Так от — це ви бридкі. Я це побачила в п’ятницю.

Кріста Гарґенсен пробурмотіла щось про свого батька-юриста.

— Закрий рота! — крикнула Дежарден просто їй в обличчя.

Кріста відсахнулася так різко, що вдарилася потилицею об шафку. Вона заскиглила й потерла голову.

— Ще одне слово від тебе, — тихо мовила Дежарден, — і ти в мене полетиш через усю кімнату. Хочеш перевірити, чи я не жартую?

Кріста, вочевидь вирішивши, що стоїть перед скаженкою, нічого не сказала.

Дежарден поставила руки в боки.

— Керівництво школи визначило вам покарання, дівчата. Шкода, але вони обрали не мій варіант. Я пропонувала відсторонити кожну на три дні й відкликати ваші запрошення на випускний.

Деякі з дівчат перезирнулися й невесело забурмотіли.

— Це б різонуло вас по живому, — вела далі Дежарден. — На жаль, в адміністрації школи Юена сидять самі чоловіки. Навряд чи вони по-справжньому осягнули, наскільки паскудно ви повелися. Тому… Тиждень додаткових занять.

Спонтанні полегшені зітхання.

— Але. Це будуть додаткові мої заняття. У спортзалі. Я вас заганяю так, що з вас нитки торочитимуться.

— Я не прийду, — сказала Кріста. Її губи тонко натяглися.

— А це вже як хочеш, Крісто. І решта теж — як захочете. Але покаранням за пропуск додаткових занять буде триденне відсторонення й вилучення запрошень на випускний. Усім ясно?