— Знаєш, я думаю, ми можемо влаштувати все за кілька тижнів.

— Справді? Звучить чудово.

— Ти зможеш узяти вихідні?

Він засміявся.

— Ти серйозно?

Черрі скривилася.

— А ти ні?

— Ну, не знаю… Я мав на увазі, що ми хочемо, щоб там була родина, друзі, адже так?

Черрі встала з його колін.

— Боже, вибач, я не подумала… Мені здалося, що ми просто базікаємо.

Він пішов за нею на кухню й узяв з її рук тарілку, а потім поклав у посудомийну машину. Тоді переплів свої пальці з її.

— Це тому, що ти думаєш, що моя мама може все зруйнувати?

— Вона точно буде не в захваті. Без сумніву, вона спробує зупинити все.

— Як вона зможе?

Її роздратувало те, що він вважав це несерйозним, тому дівчина відійшла.

— Черрі, зупинися. Вибач. Просто… ти ж знаєш, я кохаю тебе. Ми — ось що важливо зараз. Ця ситуація з моєю мамою… Що ж, упевнений, усе владнається. У нас є три місяці.

— Вона спробує, і ти відштовхнеш мене.

— Дай їй шанс.

— Вона знову щось вигадає. Розказуватиме тобі про те, що я, імовірно, зробила.

— Не думаю, що вона це зробить, ти ж знаєш… — Черрі хмикнула. — …але якщо так, я розберуся з нею.