— Руфусе! Неслухняний! — Черрі забрала його. — Ти ж не проти, правда?

— Ні, я вже казав тобі, що він чудовий. Ти ж знаєш, що, зважаючи на те, що я більшість часу проводжу в лікарні, саме тобі доведеться за ним прибирати?

— Я збиралася віддати його на навчання експерту. — Рукою вона обвила його шию. — І відповідаючи на запитання, я планувала дуже особливий день.

— Ага. А мені ти планувала сказати про цей особливий день?

— Звісно. Поки ти думав би, що він буде в січні. — Вона затримала дихання на якусь мить і спостерігала за тим, як він це обмірковує.

— Занадто холодно?

— Медовий місяць на Карибах.

Він кивнув, хороший знак.

— Дуже скоро? Залишилося тільки три місяці?

— Ти й справді хочеш терпіти мої розмови про весілля довше? Я можу розтягнути все на рік, якщо хочеш.

Він розсміявся.

— Ні, дякую.

Їй було приємно продовжувати:

— А ще я знайшла місце. Якщо хочеш, ми можемо почати розсилати запрошення.

— Так, — сумно промовив він.

— Що сталося?

— Ну, ти ж знаєш, батьки розлучаються. Уся ця історія з мамою… Я ще навіть не сказав їй, що ми заручилися.

— Можливо, нам варто піти ще далі, — бадьоро сказала вона, — одружитися десь на пляжі.

— Це б уберегло нас від багатьох суперечок. Швидко, легко, лише ми двоє.

Їй перехопило подих. Тієї миті вона не думала, що він сприйме все всерйоз, але насправді це була фантастична ідея.