Lionel Trilling. Sincerity and Authenticity (1972). Harvard University Press.

Alan Macfarlane. The Invention of the Modern World 6. Spring-Summer Serial 2012. Chapter 6: Caste and class. Fortnightly Review.

http://fortnightlyreview.co.uk/2012/06/invention-6/

Яка іронія / Справжнє «я»

Roy F. Baurneister. «How the Self Became a Problem: А Psychological Review of Historical Research». Journal of Personality and Social Psychology, Vol. 52, № 1. 163-176.

Чимало уваги племіннику Рамо приділяє також Ендрю Поттер в книзі The Authenticity Ноах.

Peter L. Berger. «‘Sincerity’ and ‘Authenticity’ in Modern Society». National Affairs. № 31. Весна 1973.

Гра в галантність

Arthur Conan Doyle. The Sign of the Four (1890).

Richard Sennet. The Fall of Public Man (1974). Knopf (1977).

Robert Louis Stevenson. Dr. Jekyll and Mr. Hyde (1886).

Oscar Wilde. The Picture of Dorian Gray (1890).

Зверніть увагу, що Генрі Воттон – вигадана особа, яка не має ніякого стосунку до відомого дипломата, висловлювання якого наводяться в розділі «Цивілізація».

Jean Paule Sartre. Being and Nothingness (French: L’Être et le néant) (1943).

David Riesman. The Lonely Crowd (1950). Yale University Press (2001).

Richard Yates. Revolutionary Road (1961). Oktober (2010).

Abigail Cheever. Real Phonies: Cultures of Authenticity in Post-World War II America (2010). University of Georgia Press.

Charles Lindholm. Culture and Authenticity (2007). Wiley-Blackwell.

До речі, якщо ми вже заговорили про те, як вікторіанський уклад життя змушував людей приховувати й пригнічувати почуття, непогано згадати про один приклад, про який я прочитав у книзі Тріверса «Безумство дурнів». Гомосексуали, що приховують свою орієнтацію, мають ослаблений імунітет і живуть менше, ніж ті, хто орієнтацію не приховує. Мабуть, так відбувається тому, що постійне приховування основоположних складових особистості вимагає надто великих зусиль.

Блефуй, не гальмуй