Книги

Брехня. Як блеф, авантюри та самообман роблять нас справжніми людьми

22
18
20
22
24
26
28
30

Matija Strlic, Jacob Thomas, Tanja Trafela, Linda Csefalvayova, Irena Kralj Cigic, Jana Kolar, Мау Cassar. «Material Degradomics: On the Smell of Old Books». Anal. Chem. 2009. 81 (20). Рр. 8617-8622.

Про будинок Ваґенбаха я дізнався з книги Ендрю Поттера. Марта Бейлі описує власні враження на своїй інтернет-сторінці:

«An Encounter with Joseph Wagenbach»

https://marthabaillie.ca/?page_id=205

Claire de Wangen. «Legemesarkivene – en museal forstyrrelse». Kulturhistorisk museum, осінь 2011 року.

Nicolas Bourriaud. Relasjonell estetikk (2007). Рах forlag.

Lyn Gardner. «How intimate theatre won our hearts». The Guardian. 11 серпня 2009.

https://www.theguardian.com/culture/2009/aug/11/intimate-theatre-edinburgh

Театр одного актора і одного глядача – не єдина форма мистецтва, яка, незважаючи на удавання, грає на наших почуттях. Абсолютно те саме стосується й мильних опер і романів. Однак їх особливість – це ефект ніби-справжності.

Побувавши на виставі «Internal», критик і журналіст Метт Труман написав обурений відгук, після чого отримав особистий лист від одного з акторів, в якому той просив вибачення. Однак було не надто зрозуміло, чи лист написано щиро, чи він був частиною акторської гри.

https://matttrueman.co.uk/2009/09/going-back-inside-internal-revisited.html

ОСОБИСТІСТЬ

Сценічне життя

Bram Stoker. Famous impostors (1910). Cosimo Classics.

«The Identity of the Prince of Modena». The Delmarvia Star. 21 грудня 1924.

Mark Seal. The Man in the Rockefeller Suit: The Astonishing Rise and Spectacular Fall of а Serial Impostor (2012). Plume.

Курси «Minding Manners» я відвідав 13 червня 2013 року. Перед цим я зв’язався з декількома подібними курсами у Великій Британії, зокрема зі школою під назвою «Секрети вищого світу» (High Society Secrets). Саме ця назва була зазначена першою в результатах пошуку, коли я вирішив знайти в інтернеті місце, де мене навчать елегантно ходити. Після тривалої переписки, в якій я щосили намагався представити мій проект в кращому світлі, я отримав мейл з вибаченнями. Адміністрація курсів не погодилася прийняти мене, написавши: «На жаль, наш PR-відділ не вважає за потрібне долучитися до вашого проекту. Просимо прийняти наші вибачення, проте ми змушені відмовитися від вашої пропозиції».

Великі сподівання

Pauline Rose Clance & Suzanne Imes. «The Imposter Phenomenon in High Achieving Women: Dynamics and Therapeutic Intervention». Psychotherapy Theory, Research and Practice. Vol. 15, № 3. Осінь 1978.

Leigh Buchanan. «The Impostor Syndrome». Inc. 2006. Сент.

https://www.inc.com/magazine/20060901/handson-leadership.html