7

— Невже ви справді були настільки дурненькою, щоб вийти за цього лоботряса? — запитала пані Гірте. — Якщо так, то прохаю, пропустіть весілля й розкажіть краще про ваше успішне розлучення.

Очевидно, що останнього разу вона слухала уважно. Але весілля — важлива деталь, яку я не могла так просто викинути.

Нас перервав лікар. Доктор Кайзер без жодного натяку на тактовність знову стягнув з пані Гірте покривало та нічну сорочку, щоб перевірити стан рубців. Здавалося, він залишився задоволеним від побаченого, тоді трішки натиснув на її обвислий живіт і запитав, чи під час менопаузи вона вживала гормони.

— Після її операції на товстій кишці гормони були протипоказані, — сказала чергова сестра й закотила очі до неба, бо лікар знову про це забув. Мені ж він лише простягнув свою лапу, мовляв, огляне мене під час ультразвукової діагностики.

Тільки аж увечері настала необхідна тиша, щоб я могла ощасливлювати пані Гірте продовженням історії свого життя.

Під час весільних приготувань Доріт зарекомендувала себе як справжня подруга. Вона допомагала мені з організацією, замовила готельні номери, висловлювала свої думки щодо прикрас на столі, а також давала нашим спільним друзям поради стосовно підхожих подарунків. Левіна мало цікавили такі речі, але він обговорив у ресторані Шветцингенського палацу з головним кухарем страви й склав справжнє королівське меню.

За день до великого свята я знову сиділа на кухні у Доріт, зануривши втомлені ноги у відро з водою, у якій розчинила екстракти, що пришвидшують кровообіг. У ту мить відчувала до подруги настільки сильну прихильність, що — несподівано для себе — розповіла їй, що велика спадщина незабаром перейде у мою власність, а не до Левіна. Вона нагострила вуха. Я мусила їй пообіцяти, що не надаватиму Левіну повного права розпоряджатися своїми статками — вона гадала, що він здатен розтринькати все за один рік.

Я спробувала ухилитися від відповіді.

— Доріт, але він цього вимагатиме. До того ж я від початку не мала на меті матеріальний інтерес…

Вона іронізувала.

— Я знаю, тобі важливі лише внутрішні цінності. Але старому було важливо, щоб хтось приглянув за любим Левіном. Він тобі довіряв, інакше б не склав заповіт на твою користь.

Я мусила віддати їй належне й пообіцяла, що діятиму обережно.

Я чекала на прибуття брата з дружиною та дитиною з півдня, батьки ж мали приїхати з півночі. Коли вони прибули, Левіна не було вдома ― він хотів дати мені можливість побути з ними наодинці. У моїх батьків на чолі були написані упереджені висновки стосовно зятя, якого вони навіть не знали.

Мама поставила стандартне запитання:

— Ким був його батько за професією?