— Старий був пройдисвітом, який раз на тиждень їздив на таксі в бордель у Вісбадені. Його дружина дуже від цього страждала. Зараз він за нею побивається, хоча точно відправив її на той світ передчасно.

— А що відомо про матір Левіна?

— Обділена увагою жінка, можливо, вона наздожене все у другому шлюбі. Герман Ґрабер хотів бачити сина справжнім чоловіком, а не якимсь хворобливим митцем; невістка ж повинна була забезпечити йому багато внуків. Але тоді на світ з’явився твій Левін, на якого, очевидно, дід і проектував усі свої сподівання. Проте він ніколи не розглядав його як спадкоємця фабрики, адже всім відомо, що підприємство давно продане.

— Доріт, ти б вийшла за Левіна?

— Ні, у мене ж є Ґеро.

Ми засміялися. Але тоді вона таки висловила свою думку:

— Якщо відчуваєш сумнів, то тут точно щось не так.

— Ах, Доріт. Ти рано вийшла заміж і досі живеш у світі фантазій. У житті нічого не буває однозначним, усе має дві сторони. Щоправда, коли я бачу, як ти пестишся зі своїми дітьми, то знаю напевно, що хочу так само.

— Прошу, — сказала Доріт й відірвала липку й замазану сльозами дівчинку від своєї шиї і всадила її мені на коліна.

Сара хоч і не втекла, але не тулилася до мене, неначе хвора мавпочка.

— Бувай, Доріт, — попрощалася я за якийсь час і дала їй коробку валіуму, який принесла для неї. — Передай вітання Ґеро. Нехай пильнує на випадок, якщо знову будуть цікаві новини.

Ще на сходах я почула, як дзвонив телефон. Схвильованим голосом Марґо спитала Левіна.

Я не знала, коли він повернеться; з Германом Ґрабером усе гаразд?

— Моя панночко, — казала вона, а я вся напружилася, — повідайте йому, же мій старий верта домів.

Коли прийшов Левін, я передала йому повідомлення, злегка радіючи:

— Її батько повертається.

Левін заперечно похитав головою.

— Вона щось наплутала, мабуть, через те, що дивиться забагато фільмів жахів. Її тато більше не в змозі вийти зі своєї халупи.

Раптом він завмер і перепитав:

— А вона точно сказала «батько»?