— То не твоя вина, що я заснула. Гадаю, виною всьому гормональний укол.

Можливо, це було правдою. Мене дещо зворушило, коли вона, з відчуттям власної вини, кинула мені на постіль суничний мармелад та кубик цукру.

— Знаєш що, — запропонувала я їй, — я назву свою дочку твоїм іменем — не другим, бо Тіра мені розподобалося — а натомість другою половинкою Роземарі.

— Якою половинкою? — зацікавлено запитала вона.

— То буде маленька Марі.

— За це, власне, годилося б підняти келих!

Ми почаркувалися грубими горнятками. Частина солодової кави, яку ми начинили розчинною кавою, пролилася на її рукав абрикосового кольору.

— Сьогодні мусимо завершити, — сказала вона. — Я припускаю, що будуть іще трупи.

— Май терпіння.

На вечерю я подала копченого лосося з кропом.

— Моя прощальна вечеря, — сказала Альма, подумавши про супи в лікарні, яка на неї чекала.

Вона знову пішла в ліжко першою, за нею — діти.

Десь опівночі я пробудилася з моторошного сну. Конкретні деталі вже зникли з пам’яті, але починався сон безневинно: Альма й Тамерлан (у людський зріст) стояли переді мною рука в руку й промовляли:

— Ми хочемо одружитися!

Тамерлан носив високі чоботи, як і личить котові, а на доповнення — волт-діснеївський костюм Робін Гуда. Альма нагадувала Білосніжку трупного кольору.

— Видай за мене Тамерлана, тоді зможеш забрати собі Павела, — промовила вона, а я дуже зраділа такому вигідному обміну.

— Щоб усе було справедливо, — продовжила вона, — я заберу на додаток твою дитину.

Мене охопила паніка, я в розпачі кинулася на пошуки свого немовляти до морозного лісу, повного мертвих дерев.

— Наче якась зла казка! — простогнала я й спробувала прокинутися. Для цього підвелася, пішла на кухню й випила молока, заглянула до дітей, які спали з Альмою на моєму подружньому ложі, — а тоді скерувала свій погляд у темне вікно.

На заїзд завернув «порше». «Надто пізно, панове», — подумала я. За якийсь час я прокралася до зимового саду. Павел лежав у гамаку й читав. Ми припали одне до одного й голубилися, поки Тамерлан, який умів відчиняти двері, не постав перед нами й не видав тихий звук. Я підвела погляд і побачила Альму, яка застигла посеред коридору в мереживній сорочці.