— Я тебе просив не курити в хаті. Тобі що, важко вийти на вулицю? — буркнув Грицько.

Він щойно повернувся з роботи і тепер невесело вечеряв, обстрілюваний дружининими поглядами, мов шрапнеллю. Мовчанку він переносив кепсько, йому кортіло зірватися на дорікання Карині, на якісь пояснення.

— Пішов на хрін, нудило, зі своєю хатою.

— Чого ти там не бачила? — Грицько відсунув тарілку з холодним борщем і підвищив голос: — І хто тебе там жде?

— Гриню, — зверхньо посміхнулася Карина і скуйовдила йому волосся. — Чи ти, бува, не ревнуєш? — запитала вже примирливо. — До подруги хочу поїхати, поки зло на тебе перейде. І твої коханки тим часом заспокояться.

Вона дістала свою телефонну книжку, щось виписала з неї на папірець і поклала той папірець на стіл, притиснувши попільницею.

— Залишаю номер телефону, — пояснила. — Скучиш, подзвониш.

Ну, не битися ж нею!

Телефон «подруги» не відповідав ні через день, ні через тиждень. Карина як у воду канула. Грицько вже подумував, щоб заявити в міліцію про зникнення дружини, коли вона згадала про нього сама, подзвонила.

— Не турбуйся, — привітно туркотіла в трубку. — Я тут знайшла гарну роботу.

— Де ти є? — хвилювався Грицько. — Повертайся додому!

— Алло? — Карина робила вигляд, що не чує його. — Я влаштуюся з квартирою і заберу тебе в місто.

— Де тебе шукати? — безрезультатно допитувався чоловік, перебиваючи її. — Приїзди додому! Я дуже хочу тебе бачити!

— Ну, все. Бувай!

Востаннє вона подзвонила нескоро і попередила, що по її речі приїде брат, а він, Грицько, нехай подає на розлучення, якщо бажає, бо вона до нього не повернеться. Хай подякує їй, що вона така чесна, рахується з ним, оце клопочеться про нього. А у неї все гаразд. У неї починається нове життя.

Вірніше, продовжується старе, подумав Грицько, не забувши в думках подякувати Ірині, що вона своєю витівкою підштовхнула Карину до від’їзду. А то затяглася б оця катавасія не на тижні, а на сміх курям — курортна дружина паплюжила б його тут невідомо скільки. А так люди нічого не бачили, а що почули — те забули.

Звичайно, розлучення Грицькові дали без затримок, тепер тільки гроші плати, і все тобі зроблять вчасно. Гострота сорому до того моменту в ньому вляглася, бо найбільше він переживав у перші місяці Карининого від’їзду, коли у нього єхидно запитували:

— А де це твоя чорнявка? Щось її давно не видно.

— До родичів на гостини поїхала, — одбріхувався Летюк, хоч і розумів, що йому не вірять.

Він склав Каринині речі в ящики з-під бананів і виніс їх в літню кухню, де в нього була чистенька комора для речей, що вийшли з ужитку. Там вони й понині знаходяться, ось вже декілька років. Нехай лежать, грець з ними.