Книги

Жовте коло

22
18
20
22
24
26
28
30

— Пліт?

— Авжеж. Той, що внизу на схилі.

Лісник був вельми здивований таким поворотом справи. Він зняв фартуха, врубав сокиру в тесану колоду. А Максиміліан у цей час дістав із багажника пляшку брандвайну і склянки.

— Ну, якщо про пліт… — протяжно почав Шрот, жадібно глипнувши на пляшку. — Але навіщо він вам?

— Хочу зробити маленьку подорож по озеру.

— І що це ви надумали? Яку ще там подорож? Либонь, гроші знову шукати будете?

— Та гроші, мабуть, уже всі вивудили, — засумнівався Фак.

— А що ж тоді? Тут лише погибель знайти можна…

Максиміліан відкоркував пляшку, налив у склянки.

Брандвайн був дуже пахучий, і за звичкою Фак спочатку понюхав його, а потім почав цідити маленькими ковтками. Лісник же одразу вихилив склянку і обтер долонею губи.

— Чому погибель? — запитав Максиміліан.

— А тому, що заклятим це місце стало.

— І давно його закляли?

— Та десь отак з кінця війни. Американець тут першим накрився.

— Американець? — здивувався Максиміліан, підливаючи старому. — Як же це сталося?

— Звичайнісінько. Як тільки есесівці пішли звідси, через декілька годин прибувають ами[12], передовий загін. Кептен їхній по-німецьки добре балакав: «Де тут, мовляв, озеро Грюнзее?» — «Тут, — відповідаю, — поряд».

Поїхали вони на озеро, мене з собою не взяли. Понадували човни, одягли водолазні костюми, спустилися під воду… Доповідають: озеро, мовляв, з подвійним дном, десь посеред глибини затонулі деревини плавають. Таке враження, ніби в джунглі потрапляєш. Воно-таки й правда, затонулих колод тут до біса.

А кептен їхній наказує їм спускатися! От один водолаз і заплутався там поміж деревинами, повітря йому забракло, казали, що шланг причавило. Ну, а поки витягли його — пізно вже було. Тоді кептен вилаявся, хай, мовляв, моряки цією справою займаються, в них справжнє водолазне спорядження і всяке інше, а він, мовляв, своїх хлопців в останні дні війни губити не буде…

Потім були тут англійці. Порпались, порпались, але теж нічого не знайшли, тільки заразу якусь підчепили і до госпіталю потрапили…

— Але ж з журналістами із «Штерна», які нещодавно тут працювали, нічого не трапилось?