Аманда проігнорувала мене. Мабуть вперше, подібна різкість по відношенню до неї відкинута дужим аргументом. Мама заспокійливим тоном голосу попросила сестричку поводити себе добре.

Я присіла на один зі стільців. Стовбичити в кабінеті не надто приваблива ідея. Переліт літаком, проїзд в таксі, взагалі дорога додому трішки вимотала мене.

— Меган, що ти хотіла запитати? — Аманда посміхалась, стримуючи власну самовпевненість.

— Багато чого, — намагалась я зберігати спокій. — Насамперед пошук, книга яку я знайшла сповнена заклять темної магії. Сповнена це м’яко сказано, вона просякнута темною магією.

— Викладай всі запитання одразу втрутилась сестричка, — довго залишатись осторонь їй не по зубах.

— Не знаю з чого почати. Можливо з того що я померла, — мої слова налякали маму, тільки Аманда зберігала холоднокровність, в дечому вона нагадала мені вираз обличчя Клер, сповнений ненависті та позбавлений жалощів.

— Як би ти була мертва, то не сиділа перед нами в кабінеті, а була похована на кладовищі та лежала б у труні, — мамин погляд метався між нами поки Аманда закінчувала говорити, її очі сповнились сльозами.

— Можеш перевірити, в Пінсі є старе кладовище Святого Августина. Там знайдеш мою могилу. Насип з дерев’яним хрестом, без будь-яких ініціалів. Дороговказом слугуватиме ще одна свіжо насипана могила хлопця на ім’я Алекс.

— Не розумію, Меган про що ти говориш, ти жива… — ледве стримуючись, говорила мама.

— Тоді поясніть мені чому я жива, коли маю бути мертвою. Я була мертвою, принаймні деякий час. Моє серце не билось, тіло було позбавлене будь-яких ознак життя. Пояснять будь ласка, чому я вижила після зілля дзвіночок і чому власне взагалі воно подіяло на мене, коли не мало діяти? Чому Нейтан відчуває мене темною відьмою, хоча я добре знаю яким напрямком магії володію? Останнє чому, скажіть хто відповість мені, здається я використала закляття темної магії, хоча це навіть теоретично неможливо?

Моє невдоволення закінчилось. Тирада слів справила заспокійливе враження на маму, вона подивилась сповнена розуміння на обох свої доньок. Тільки Аманда дивилась без особливого ентузіазму, мамина присутність заважала їй виказати неповагу та позіхнути в моїй присутності.

— Розумієш, — почала виправдовуватись мама, підбираючи необхідні слова. — Ти…

Аманда сказала швидше: ти темна відьма.

— Мені не почулось я темна відьма. Так вона сказала.

Мама мовчала, натомість Аманда продовжила говорити: ну, не зовсім темна. Скоріше наполовину темна.

— Неможливо! — голосно лементувала я, розуміючи, що сказане не має сенсу. — Ніхто не може володіти обома напрямками магії. Це всім відомо. Ти можеш володіти лише одним напрямком магії, своїм.

— Облиш цитувати історію магії Меган, ніхто не говорить, що ти можеш володіти одночасно обома напрямками магії. Та ніхто не сказав, що ти не можеш бути світлою та темною відьмою.

— Неможливо, — прошепотіла я, в очікуванні, що мама нарешті затулить рота моїй божевільній сестричці, яка говорить повну нісенітницю.

— Магічний світ побудований досить примітивно два напрямки магії: темна та світла, — мама заговорила, її голос був таким м’яким оксамитовим. Вона ніби намагалась розповісти казку. — Але для того щоб бути і темною та світлою відьмою, потрібно народитись такою.

— Народитись? — перепитала я, не зовсім розуміючи зміст її слів. — Тобто ми з Амандою народились такими. Як це можливо?