— Ми б не втрапили до півфіналу, — промовив тренер Філ так, наче плювався склом, — якби я в останній грі задіяв тих дівчат.

— Тобто ви програли б, якби грали за правилами?

Патті, дочка тренера, пирхнула.

— Тобто вони — відстій.

— Так, Патті, годі вже. Виходь замість Аманди.

Дівчина побігла підтюпцем до столу секретаря змагань.

— Ваша дочка, — сказала Майя.

— До чого тут вона?

— Вона чіпляється до інших дівчат.

Тренер гидливо скривився.

— Це ваша Еліс вам сказала?

— Алекса, — виправила Майя. — Не вона.

Їй сказав Деніел.

Філ схилився так близько, що на неї війнуло запахом салату з тунця.

— Слухайте, солдате…

— Солдате?

— Ви ж солдат, так? Чи колишній солдат? — він вишкірився. — Ходять чутки, що ви сама не проти порушити правила, хіба ж ні?

Її пальці напружувалися й розслаблялися, напружувалися й розслаблялися.

— Як колишній солдат, — вів він далі, — ви маєте це зрозуміти, бо все дуже просто.

— І як?