37 Спіноза зачіпає тут проблему спірного авторства «Книги Ісуса Навина».

38 У грецькому тексті Біблії, як і в багатьох перекладах різними мовами, «Книга Рут» іде безпосередньо за «Книгою Суддів», становлячи ніби її продовження. У гебрейському канонічному тексті «Книга Рут» міститься в третьому розділі Письма.

39 Тут Спіноза виходить також тільки з біблійних даних, і тому пише, що книга «Повторення Закону» написана Мойсеєм. Він висловлює також ближче до істини припущення, що «Повторення Закону» упорядковане Ездрою.

40 У гебрейському тексті, мабуть, пропущено число, яке означало вік Саула при сходженні на престол.

41 Відомий нині гебрейський текст Біблії, як друкований, так і рукописні сувої, у всіх дрібницях регламентований Талмудом і так званою «Масорою», тобто системою критичних приміток, які розроблялися протягом півтори тисячі років переписувачами і тлумачами Біблії. Текст Біб­лії, встановлений масоретами, вважається недоторканним.

42 Зберігаючи недоторканим традиційне, хоча б і вочевидь помилково написане, масорети у своїх примітках зазначали: «написане... читати», або: «читати не написане», або: «написаного... не читати».

43 Літери, які додавалися в кінці слова як флексії або через стилістичні міркування.

44 Термін «кількість» у метриці в даному разі означає довготу або короткість складу.

45 Слід було б: «у главі 25, вірш 1».

46 «IV книга Ездри» — апокаліптичний твір невідомого автора, написаний близько 100 року гебрейською мовою. Збереглися лише переклади на латинську, сирійську, арабську та інші мови.

47 Рабі Соломон — див. «Соломон Іцхакі» у «Словнику імен, назв, термінів» нашого видання.

48 Нині відомий біблійний канон складався поступово. Книги, які входять до нього, багато разів перероблялися і доповнювалися. Необхідною умовою для включення книги в канон була її «богонатхненність». Усі інші книги, які не ввійшли до канону, вважаються апокрифічними.

49 У той час питання про історичність особи Ісуса не ставилося.

50 Середньовічне голандське прислів’я.

51 Ідеться про наслідок, який логічно випливає із цього висловлювання.

52 Згаданий вище рабин Юда Альфахар вважав, що, оскільки Біблія приписує Богові пересування і ніде з певністю не стверджує, що він нерухомий, доводиться визнати, що Бог рухається. Тому, якщо із твердження Соломона непрямо випливає, що Бог непорушний, то це місце треба тлумачити метафорично, щоб не вийшло суперечності з твердженням Святого Письма.

53 Ідеться про трьох юнаків — Шадраха, Мешаха і Авед-Неґо, які за відмову поклонитися ідолові були вкинуті у вогняну піч і вийшли звідти неушкоджені («Книга Даниїла», 3:12—28).

54 Насильницька еллінізація гебреїв Антіохом IV породила легенди про мучеників за віру, зокрема про Елеазара.

55 Після смерті Нерона (68 р.) протягом двох років змінилося чотири імператори — Гальба, Отон, Вітелій і Веспасіан, які здобували імператорську владу силою зброї.

56 Тобто доки існувало незалежне Юдейське царство зі столицею в Єрусалимі.