— Коли людина переживає якісь драматичні події, її тіло й мозок опиняються у тривожній готовності. Пульс гупає в жилах, дихання пришвидшується. Відбувається викид адреналіну. І тоді навколишній світ постає у викривленому світлі. Ми навіть можемо бачити галюцинації. Бачити й чути те, чого не існує.

— Я…

— Зачекай! Не відповідай відразу! Я б хотіла спершу, щоб ти трохи подумав над моїми словами. Просто подумай…

Роберт замислився.

З одного боку, слова психолога звучали доволі вірогідно. Він і сам про таке подумував. А з іншого боку, наскільки може бути реальною зустріч із ченцем і дівчинкою у надрах катакомб?

Не надто реальною.

Але ж він знав, що там відбувалося. Знав!

Чи ні?

Роберт глибоко зітхнув. Думки в голові переплуталися.

Невже я все вигадав? Бо дуже налякався?

— Мене цікавить ще одна річ… — озвалася Венхе.

— Яка?

— Кажеш, ти розмовляв з Анґеліною?

— Так, а що?

— Якою мовою ви спілкувалися?