— Ми з цим упораємося… Разом!
— Упораємося?
— Не бійся синочку, усе буде добре.
— Що? Що буде добре?
Мама зазирнула йому в очі. Спробувала всміхнутися.
— Мій хлопчику! Роберте! Ми обов’язково знайдемо когось, хто тобі допоможе…
— У чому допоможе, мамо?
Мама обійняла його.
— Не бійся, Роберте! Ти знову одужаєш! Цілком одужаєш!
ГОСПОДНІ ПСИ
Пес Бога
Руки Лючіо тремтіли.
Уперше в житті йому було дозволено погортати стародавній фоліант
Колись це був списаний текстами шкіряний сувій. Але понад тисячу років тому його розрізали й зшили у вигляді книжки.
Лючіо сидів у монастирській бібліотеці удвох із ченцем-бібліотекарем, довічним завданням якого було студіювати книгу й берегти її, мов зіницю ока.
Таємний скарб чернечого ордену.
Хлопчина з Ультіма Туле називався Роберт. Його виписали зі шпиталю наступного дня після обвалу. Завтра Лючіо полетить до Норвегії. Він знайде амулет. І привезе його в монастир.
Чого б це не коштувало.
— Господня книга, — мовив чернець-бібліотекар хрипким, немов заіржавілим, голосом. — У ній не лише Святе Письмо, але й багато історій, які так і не ввійшли до церковної Біблії.