Книги
Таємниця катакомб
— Тепер — не такий, — мовив Роберт. — Але колись давно, відразу після Різдва Христового, він виглядав саме так.
— Гм, — хмикнув Умберто. — То ти сфотографував його внизу?
— Тому й поліз у катакомби. Попри заборону… Я помітив хрест ще під час нашої екскурсії. Але ж ви не хотіли мене слухати!
— Це — сенсація, — пробурмотів Умберто сам до себе. — Ранній коптський хрест у римських катакомбах! Ніколи про таке не чув! Це свідчить про близькі зв’язки між єгипетськими коптами й римськими християнами. Справжня сенсація! Дякувати Богові, що ти встиг сфотографувати його, перш ніж усе обвалилося. Вишли мені, будь ласка, фото!
Роберт не міг заснути. Крутився у ліжку й думав про те, що трапилося з ним у катакомбах. Про символи на стінах. Сліди ніг. Про ченця. Але найбільше про Анґеліну.
Чи мусив він розповісти про неї рятувальникам? Ні… Вони однаково не повірили б. А навіть якби повірили, то чим змогли б зарадити? Нічим. Абсолютно нічим. Анґеліна, напевно, встигла вийти з підземелля ще до того, як вийшов він сам. Якщо ж ні… Про це він навіть думати не смів… Катакомби завалилися тієї миті, коли він прошмигнув у кам’яний льох. Не могла ж Анґеліна… Хлопчик важко зітхнув.
А прикраса, яка досі схована під його одягом? Звідки вона взялася? Чому вона є точною копією прикраси, знайденої в Бурґюнні? Це ж не випадковість? Чи все ж? Невже Анґеліна дала йому коштовність? Чи він знайшов її під ногами? А Анґеліна — витвір його фантазії?
Розділ II
Удома
Роберт і мама поїхали з Рима додому наступного дня після катастрофи в катакомбах.
Він не мав наміру привласнити собі прикрасу, подарунок Анґеліни. Справді не мав. Роберт чудово знав, що стародавні коштовності треба віддати відповідним владним органам. Передати вдома до музею. Та річ у тім, що тоді він навіть не згадав про правила. У лікарні кулон висів у нього на шиї, під піжамою. Мама теж його не помітила. Медичному персоналу було до того байдуже. І лише тоді, коли на прикрасу зреагувала сигналізація в аеропорту, мама побачила, що в нього на шиї.
— На Бога, Роберте, що тут робить кулон з Бурґюнна? — запитала вона.
Сердито. Розгублено..
— Мамо! Це не та прикраса! Просто… дуже схожа.
— Звідки вона в тебе?
— З катакомб.
— Як це? Ти знайшов її у катакомбах?
— Не знаю!
— Не знаєш? Що це означає? Ти повинен знати, звідки вона взялася!