Під час другої зустрічі Курт Гейдлер натякнув їй, що в нього є ідея, як розгадати таємницю Вілема Кодета. Він, мовляв, випадково зустрівся з колишнім управителем готелю «Пупп», і той впевнений, що Кодет сховав свої скарби в якомусь з роялів. «Пупп» після краху Кодетової фірми купив один з тих роялів, і управитель влаштував так, щоб його поставили на склад. Але оглянути рояль він не встиг, бо непорозуміння з дирекцією готелю змусили його втекти і Карлових Вар. Отож Курт і подумав собі, чи не можна б примусити Кодета відкрити таємницю в інтересах дочки. Йому навіть спало на думку, як це зробити.

В Дахау він мав знайомого офіцера. То був Еріх Боденшатц, що кілька років тому брав участь у страшенній бійці між CA та комуністами і змушений був після того зробити собі пластичну операцію. Боденшатц якийсь час був інструктором генлейнівських загонів у Карлових Варах. Курт знав, що Еріх ніколи не мав грошей, і запропонував домовитися з ним, щоб він влаштував таємну зустріч Кодета з дочкою. Потім Боденшатц відповів, що він згоден, але вимагає одразу 5000 марок та 10 % майбутніх багатств.

Ізабелла на це пристала, і Курт поїхав з Еммою до Баварії. Еріх слова додержав, призначив Кодета в лісову команду, а в лісі на нього чекала донька. Кодет| зворушений зустріччю, розповів їй, що весь свій капітал, 2–3 мільйони крон, заховав у два роялі з власної фабрики, які можна розпізнати по тому, що мають довкола назви марки «Орфей» півколо з двох лаврових гілочок.

— А що сталося з Кодетом? — запитав Клубічко.

Емма вдавала, що не знає, а потім призналася, що Боденшатц одразу ж послав його до табору знищення, де він і загинув. Дочка її хоч і сказала Еріхові та Куртові, що коштовності сховані в роялях марки «Орфей», але подробиці про лаврові гілочки затаїла, одразу ж зміркувавши, що було б найкраще, коли б ті роялі знайшла вона сама. А ці двоє кинулися шукати роялі. Боденшатц одержав відпустку і зобов"язався, що віддасть партії Генлейна половину скарбів, а свої витрати в Чехословаччині буде компенсувати англійськими фунтами. Курт, що став уже групенфюрером, приїхав до Віртера і від імені нацистської партії категорично наказав йому розповісти про роялі все, що знає. Однак Віртер сказав лише, що два роялі марки «Орфей» є в Празі. Курт уповноважив оглянути роялі Герберта Ванке, молодого карловарського генлейнівця. Проте Герберт нічого в них не знайшов, так само як і Еріх в трьох роялях у Карлових Варах, про які довідався від Віртера. Їм стало ясно, що діла не буде, поки вони не домовляться з Віртером про поділ здобичі. Але скоро вони зметикували, що Віртер збирається усе забрати сам. Коли б це було в Німеччині, то гестапо одразу б витягло з нього таємницю, але в Чехословаччині вони були безсилі. Віртер пішов на переговори тільки тоді, коли Еріх пригрозив, що Кодетова дочка зголоситься, як законна спадкоємниця майна, і вимагатиме, щоб тутешні установи розшукали майно з його допомогою.

— Якщо я не помиляюсь, то ви сказали це Віртерові під час розмови на Садовій, тридцять два? — перебив її Клубічко.

Бертон ствердила.

— І при цьому ви, певно, натякнули йому, що були б змушені розповісти органам влади про його роль у трагічному кінці вашого колишнього чоловіка?

— Так, я йому про це сказала, — відповіла вона тихим голосом.

— Це була ваша ідея чи Боденшатцова?

— Це була ідея моєї доньки. Вона ще в Баварії вдавала, ніби закохана в Еріха і збирається вийти за нього заміж.

— Але Віртер, здається, не дуже злякався і сказав вашій доньці лише про «Орфея» в Празькій консерваторії? А що було далі?

— Що Еммі в консерваторії не пощастило, ви, певно, знаєте. Боденшатца це розлютило, а він взагалі шалений, я сама його боялась. Він взяв Віртера в лабети і пригрозив, що коли той не скаже, де стоїть другий позначений «Орфей», то йому буде непереливки. Віртер попросив двадцять чотири години на роздуми. Коли строк минув, він сказав мені, що «Орфей» схований у місці, накресленому на плані, який він мені вранці дасть. Але тут прийшли ви і забрали його, перше ніж він виконав обіцянку. Нам, щоправда, одразу ж спало на думку, що план у нього в сейфі. Ми відчинили сейф і взяли карту, де, крім уже відомих місць, було позначено також третій пансіонат. Потім ми довідались, що Віртер попросив у вас захисту.

— Хто вам про це сказав? — запитав Клубічко.

— Не знаю… я її не знаю… — відповіла Бертон.

—Її? Це була жінка?

— Так. Я знаю про неї лише те, що вона — колишня коханка Еріха. Еріх мав багато коханок, він подобався жінкам.

— Та жінка, що давала відомості Боденшатцу, працює в поліції?

— Я вже вам сказала, що нічого про неї не знаю. Знаю лише, що вона інформувала Еріха про кожен крок тутешньої поліції.

— Вам недобре? — запитав Клубічко в Тикача, який усе помітніше хвилювався.