«Моя дружина!» — з жахом подумав Тикач.

— Як вона їх дістала, додуматись неважко. Боденшатц одержав портфель від пана в коверкотовому костюмі. Я бачив портфель у нього в руках.

Тут до винарні вбіг Овтрата.

— Я собі ноги відбігав, шукаючи вас, — звернувся він до Тикача. — На щастя, Гашек сказав, що ви, певно, «Біля Дечинської брами».

— Гашек? — вихопилось у приголомшеного Тикача. — Звідки він про це знає?

Овтрата знизав плечима.

— Карловарські горобці справді інтелігентні,— засміявся Клубічко.

Тикач визвірився на Овтрату:

— Чого вам, власне, треба?

— Дозвольте доповісти, — бадьоро заявив Овтрата, — що ми заарештували Ізабеллу та її дочку.

—Ізабеллу? — недовірливо перепитав Тикач. — А що ви про неї знаєте?

— Те, що мені про неї сказала ваша дружина.

— Моя дружина? — ошелешено запитав Тикач.

— Вона питала вас по телефону, а коли я їй сказав, що ви розшукуєте Ізабеллу, зауважила, що її можна впізнати по глибоких зморшках у кутиках уст.

На хвилину запала мертва тиша, а потім Клубічко поклав Тикачеві руку на плече.

— Ви можете знову звернути все на горобців, але краще признайтесь, що вибовкали це дружині. Адже всім відомо, що в подружньому житті так буває. Знаєте, яка справжня причина целібату католицьких священників? Флобер твердить, що це намагання зберегти таємницю сповіді, яку могли б зрадити патери своїм жінкам.

Тикач пригнічено мовчав. Але для чого вона сказала про це Овтраті? Потім йому спало на думку: певно, з ревнощів. Вона, мабуть, дізналася, що її Еpix збирається одружитися а донькою Ізабелли, і вирішила цьому перешкодити.

— Між іншим, — не вгавав Клубічко, — це була одна з причин, чому я не одружився. — Він обернувся до Овтрати: — А що було далі?

— Все пішло як по маслу. Та коли я вирішив піти до колонади й придивитися там до всіх жінок, надійшов тривожний сигнал. У філіалі Чеського емісійного банку затримано панночку, що пропонувала двісті англійських фунтів. Виникла підозра, що вони фальшиві, як і ті, у «Пуппа». Ми — швидше в машину і помчали до банку. А там мені показують дуже гарненьку дівчину, що сидить собі на канапці. Вона заторохтіла до нас по-англійському, по-німецькому нас тільки лаяла і не схотіла про себе геть нічого сказати. В її сумці ми знайшли ще сто фунтів, а також німецький паспорт на ім"я Ільзи Гейдлер, Я їй кажу; «Панночко, тепер уже марно відмовлятись». Але тут мені подають ще один паспорт на ім"я Емми Армстронг з Данді в Шотландії. Дізнатися, де вона живе, то вже річ не складна, досить було запитати у відділі прописки. Виявилось, що це в пансіонаті «Аліса». Ми одразу ж поїхали туди, правда, без панночки, котру ми затримали. Управителька ствердила, що в пансіонаті живуть і дівчина, й мати. Ми попросили управительку сказати матері, що її кличе донька з дисконтного банку. За хвилину управителька повернулась. Пані, мовляв, сказала, що подзвонить сама дочці й дізнається, в чім річ. А ще попросила, щоб дали рахунок і покликали таксі. Ми доручили управительці через десять хвилин сказати їй, що таксі чекає біля дверей.

— Чиста робота, — визнав Клубічко, проте Тикач загорлав: