— Треба було роздивитися раніше, — буркнув Клубічко. — Ця кімната має неприємну властивість: тут весь час хтось вискакує і гамселить інших по голові.

Тикач освітив приміщення ліхтариком, свиснув і простяг щось Клубічкові.

— Це той кастет, яким вас ударили. Ним-таки було оглушено Германа і Віртера. Як він тут опинився? І як ви тут опинилися?

— З цікавості, Тикач, — непевно відповів Клубічко. В цю хвилину поворухнувся Трампус.

— Слава богу! — вигукнув Тикач. — Зараз я пограбую буфет — потрібен алкоголь, щоб він опритомнів.

— Буфет стоїть біля замкнених дверей.

— Вони не замкнені,— зауважив Тикач. — Що ви там мацаєте коло себе?

— Шукаю пістолет. Можливо, він мені знадобиться, поки ви ходитимете до буфету. Я вже раз скористався ним у цьому гостинному приміщенні.

Та, на щастя, ніхто більше сюди не вдирався, і Трампуса привели до тями добрим ковтком слив"янки. Клубічко й собі підкріпився кількома ковтками.

— А тепер, — сказав він, помацавши плече, — почнемо розплутувати цю справу. Проте спочатку треба покликати лікаря. Не для мене, а для цієї цікавої пані.

— А що вона за одна? — запитав Тикач, присвітивши ліхтариком. — Чого це в неї з голови цебенить кров?

— Ця пані зветься Баумрук.

— Як? — вигукнув Тикач.

— На своє превелике здивування, я знайшов її тут.

— Не розумію, як вона тут опинилась і що тут шукала. Де тільки я її не шукав і, щиро кажучи, вже не думав, що коли-небудь її побачу. Навіть мертву. Спочатку мені здавалося, що вона належить до тієї банди, але потім я вирішив, що це була та приятелька, про котру Віртер згадував як про свій порятунок. Очевидно, її спершу викрали, а потім випустили, щоб вона навела їх на слід. — Він оглянув зомлілу. — Здається, нічого серйозного. — Він скривився. — Ото буде морока нашому Кршікаві. Знаєте, що було в тій телеграмі? «Забороняю провадити будь-які розслідування в справі роялів. Петровіцький».

— Приємний у нас шеф, — усміхнувся Клубічко. — Що ж ви тепер робитимете, опинившись, власне кажучи, поза законом?

Тикач скорчив ще гіршу гримасу.

— Поки що я сказав собі: «Про телеграму нічого не знаю». Передав її одному із своїх людей нібито для вас. Ви вже не гнівайтесь, адже я мушу якось рятуватися.

Клубічко засміявся.

— Та нехай уже буде так. Зденеку, тут, певно, є телефон, мабуть, за тими дверима з написом: «Туалет». Я гадав, що вони зачинені, але помилився. Подзвони, будь ласка, в «четвірку», щоб нам негайно прислали лікаря та санітарну машину.