Дівчина наставила зброю на детектива і почала задкувати по холу, прикриваючись валізою.

Дійшовши до сходів, Джул розвернулася й побігла вниз.

Вибігши з чорного ходу, вона роздивилася сміттєві баки і автівки, припарковані на стоянці. До задньої стіни готелю були притулені велосипеди.

Ні, Джул не може взяти велосипед, бо не можна залишати валізу.

Далі, уздовж пагорба вулиця переходила в площу з кафе.

Ні, це було занадто очевидно.

Джул пробігла через паркувальний майданчик готелю. Повернувши за ріг вулиці, вона помітила вікно в номер уздовж бічної стіни, прочинене зверху.

Джул зазирнула до номера.

Кімната порожня. Ліжко застелено.

Вона витягла скло з вікна і закинула до номера. Відтак проштовхнула валізу у відчинену верхню частину вікна — та заледве пролізла, збивши дешеві жалюзі. Дівчина закинула свою сумку всередину і перестрибнула через підвіконня. Здерши шкіру, вона влізла й важко приземлилася на підлогу. Потім зачинила вікно, повернула жалюзі на місце, позаносила свої речі та вийняте скло до ванної і замкнулась усередині.

Готель був останнім місцем, де Ноа шукатиме її.

Джул сиділа на краю ванни, намагаючись дихати повільно. Вона розстебнула валізу і витягла свою руду перуку. Джул зняла чорну футболку та вбралася в білий топ. Потім натягла перуку, заховавши своє волосся під нею, і закрила валізу.

Вона взяла пістолет і засунула його за пояс джинсів, як то бачила в кіно.

За кілька хвилин вона почула голос Ноа, яка проходила повз вікно номера. Детектив розмовляла по телефону і пересувалася повільно.

— Знаю, — говорила Ноа. — Я недооцінила ситуацію, розумію це.

Пауза.

— Це була несерйозна справа, тямиш? Спадкоємиця-втікачка, — Ноа зупинилась, і було її добре чути. — Дурненьке багате дівчисько вирішило загуляти. На сьогодні всі докази вказують на те, що вони спільно з подругою зімітували самогубство, яке дозволило б їм обом жити на повну. Вони вирішили втекти разом. Утекти від типових проблем: причепливого колишнього хлопця, контролю батьків. Подруга гадала, що вони поділять гроші спадкоємиці між собою, але та обігрує її: забирає документи, як і було заплановано спочатку, та позбувається подруги… Ми дійшли нашої найкращої версії, мабуть, у Великій Британії. Подруга зникає, востаннє її бачили в Лондоні, ще в квітні. Тим часом спадкоємиця, копіюючи риси подруги, втікає геть з усіма грошима і жила б щасливо, якби не причепа-колишній, який не може повірити, що вона наклала на себе руки, тому й далі обридає поліції. Зрештою вони доходять висновку, що він має рацію. Поліція береться до цієї справи і врешті-решт виявляє, що на мексиканському курорті скористалися кредиткою подруги.

Ще одна пауза, Ноа когось слухає.

— Перестань. Від такого типу дівчини, студентки Вассару, не сподіваєшся опору. Ніхто б не чекав. Вона ледве п’ять футів заввишки. Кросівки за триста доларів. Не можна мені цим докоряти.

Ще одна пауза, і голос Ноа почав зникати, оскільки вона відходила від вікна.