От дідько!

Вона гадала, що вільна або майже вільна. Але зараз навпроти неї стоїть перепона.

Ноа мала впевнений вигляд, навіть розслаблений. Вона й далі сиділа із зігнутими ногами, міцно тримаючи пластиковий стаканчик.

— Імоджен Соколофф? — запитала вона.

Стоп. Що?

Ноа думає, що вона Імоджен?

Ну звичайно ж, Імоджен.

Ноа намагалася перемогти Джул за допомогою Діккенса. І хворого батька. І котів, хай би їх чорти узяли. Бо Ноа знала, що всі ці речі спокусять Імоджен Соколофф на бесіду.

— Ноа! — всміхаючись вигукнула Джул, повернувшись до британського акценту BBC і досі притискаючись до дверей номера. — Отакої! Не можу повірити, що це ти тут просто зараз…

— Хочу поговорити з тобою про зникнення Джульєтти Вест Вільямс, — сказала Ноа. — Тобі знайома дівчина з таким ім’ям?

— Перепрошую? — Джул перевісила свою сумку через плече навхрест так, щоб її не можна було легко зірвати.

— Можеш прибрати акцент, Імоджен, — промовила Ноа, повільно підводячись, щоб не розлити каву. — У нас є підстави вважати, що ти використовуєш паспорт Джульєтти. Докази свідчать про те, що ти зімітувала власну смерть у Лондоні кілька місяців тому, після чого переказала свої гроші на її рахунок і привласнила собі її зовнішність; можливо, вона тобі в цьому допомогла. Але станом на сьогодні ніхто її не бачив протягом кількох тижнів. Після того як твій заповіт набув чинності, ми не могли знайти жодних її слідів, аж доки ти не почала послуговуватися кредитними картками під її ім’ям у «Playa Grande». Тобі не здається це знайомим? Кортить подивитися на твої документи.

Джул треба було обміркувати всю цю нову інформацію, але часу вона не мала. Їй довелося діяти просто зараз.

— Думаю, ти мене з кимось переплутала, — відказала вона, не прибираючи акцент. — Шкода, що я не прийшла на вікторину. Дозволь мені дістати свій гаманець, і, я впевнена, ми геть усе зараз з’ясуємо.

Вона вдала, ніби зазирає до сумки, але в два кроки опинилася вже зверху Ноа. Вона вибила в неї каву, і та, ще гаряча, хлюпнула детективові в обличчя.

Голова Ноа відхилилася назад, і Джул розмахнулася валізою. Удар влучив у скроню, і Ноа повалилася на підлогу. Джул підняла валізу й знову важко опустила на плече Ноа. Знову, і знову, і знову. Ноа впала на підлогу і простягла ліву руку, намагаючись ухопити Джул за щиколотку, а правицею силкувалася дістатися своєї холоші.

Жінка озброєна? Так. До ноги було щось прив’язане.

Джул щосили наступила на руку Ноа і припечатала її до підлоги. Кістки хруснули, і Ноа закричала, але вільною рукою вона все ще намагалася схопити ногу Джул, аби позбавити її рівноваги.

Міцно спершись об стіну, Джул затопила Ноа в обличчя. Коли детектив зіщулилася, обіруч захищаючи очі, Джул задерла холошу її джинсів.

До литки Ноа була прив’язана зброя. Джул її забрала.