- Ти не галасуй, а відкривай! Може там, у середині вже нічого немає..
- Чекайте, чекайте! Ви не уявляєте, яке ми зробили відкриття. Це сенсація! Легендарний Цар існував. Уявляєте, увесь науковий світ ми поставимо з ніг на голову. Це буде найбільше відкриття в археології із часів розкопок у Мізині, можливо, навіть важливіше чим знахідка гробниці Тутанхамона, чи стародавньої Трої.
Професор схилився над саркофагом і тремтячими руками змітав із нього землю. Очі в нього горіли від збудження.
- Годі тобі її гладити, відкривай скоріше цю труну! – гаркнув на бороданя Адмірал, якому вже вривався терпець. В громили свербіли руки, щоб як найшвидше добратися до скарбів.
- Ми повинні все ретельно очистити. Ви не розумієте до яких глибинних віків ми доторкаємося. Подивіться якою технологією володіли колись, так обробити й відполірувати кам’яну плиту не в змозі й на сучасному обладнанні. Давайте сюди мамутовий бивень він згідно з манускриптом послужать ключем до гробниці. – Професор знайшов отвір з боку плити й вставив туди вкриту орнаментом кістку.
Адмірал із Зубом нетерпляче вовтузилися позаду, зазираючи через плече, але Професор не поспішав відкривати гробницю. Він озирнувся на своїх робітників і, здається, підозра зародилася в його голові.
- Ми не будемо зараз відкривати, а викличемо вчених із Києва. Треба щоб усі: науковці, преса, телебачення, урядовці були присутні при цій події.
- Відкривай я тобі сказав! - люто вимовив Адмірал, він вихопив і націлив пістолета прямо в голову ошелешеного Професора. Учений, ще нічого не розуміючи, кліпав очима. Він не йняв віри, що його робітники - звичайні грабіжники могил. Професор спробував якось домовитися з бандюгами.
- Чекайте. Ви ж хотіли платню, я все заплачу, навіть більше чим домовлялися. Ми за це відкриття отримаємо велику премію.
- Ні, «борода», не треба нам твоїх копійок – нам потрібно все.
-Не дам, не пущу! Це власність держави. – Він ухопився руками за плиту, намагаючись захистити знахідку. Лише тепер Професор зрозумів із ким зв’язався, коли брав гроші на свою експедицію й найняв цих людей.
- Зубе, прибери «науку», а то він мені заважає любуватися старовиною!
Голомозий не став ждати щоб йому повторили наказ – важка лопата опустилася на голову Професора. Той, розчепірив руки і впав на дно траншеї.
- Давай тут його й поховаємо?
- Ні, затягни до машини. Тут його можуть знайти, краще відвеземо й викинемо десь на болоті.
Зуб потяг непритомного Професора, а інший бандит, в цей час, чаклував над саркофагом. Після кількох невдалих спроб відкрити, чи бодай зсунути плиту, він покликав Зуба.
- Зубе, покинь те чувирло бородате, йди допоможеш!
Той саме, тяг бороданя на насип, почувши оклик, із задоволенням покинув свою ношу. Зубові дуже хотілося першому відкрити гробницю. Та ще більше його непокоїло, щоб Адмірал не поцупив його частку, тому й скотився колесом вниз.
- Не піддається, зараза. Спробуй, стукни кайлом, може розіб’єш!
- Зараз, він у мене відкриється як миленький. - Громило розмахнувся й ударив щосили кайлом по плиті. Потім ще й ще… Бив доти, поки загострене залізо, після сильного удару, кресонувши жменею іскор прямо Зубові в лице, підскочило над блискучою поверхнею і, вирвавшись із рук здорованя, пружиною вилетіло з ями. Зуб нахилився над плитою, шукаючи хоча б вм’ятину.