Марко не знав, що відповісти. Благати він не збирався. Якщо вже Річард щось вирішив, намарне було намагатися його переконати. А він, вочевидь, уже прийняв рішення.
— Ми з Еліс однаково до цього ставимося — ми вирішили більше не займатися такою благочинністю, — додав Річард.
«А як же ваша донька?» — хотілося запитати Марко, але йому відібрало мову. А потім він зрозумів, що вже знає відповідь.
Річард розповість про це Анні. Розкаже доньці, як вона помилилася з вибором. Їм із Еліс ніколи не подобався Марко. Вони терпляче чекали на цей день. Вони хотіли, щоб Анна його покинула. Забрала дитину й пішла. Звісно ж, — саме цього вони й хотіли.
Марко не міг цього допустити.
Він рвучко звівся на ноги, вдарившись колінами об низенький столик.
— Добре, — сказав він. — І сам впораюся.
Він розвернувся й пішов із зали, засліплений люттю й соромом. Він сам перший розповість усе Анні. Розкаже, який покидьок насправді її батько.
День добігав до вечора. Лишався час на ще одну чарку, перш ніж іти додому. Він швидко хильнув у звичному барі, а потім пішов на прогулянку. Брюс був уже там, на лавочці. Ось це й була точка неповернення. Момент, коли шляху назад уже не було.
Розділ 30
— Виглядаєш кепсько, — сказав Брюс до Марко, коли той сів на лавочці біля нього.
Марко справді був приголомшений. Йому коштувало великих внутрішніх зусиль звернутися по допомогу, але він і не припускав, що Річард йому відмовить. Бізнес можна було врятувати, Марко був упевнений. Були досить великі борги, клієнти, що не заплатили. Але були й нові, на яких він полював, — вони просто повільно приймали рішення. Усе й досі могло скластися добре, якби ж йому тільки дістати десь трохи грошей. У нього й досі були амбіції. Він досі вірив у себе. Йому просто потрібна була свобода для маневрів. Потрібна готівка.
— Мені потрібні гроші, — сказав Марко Брюсу. — Не знаєте лихварів?
То був лише наполовину жарт. Він знав, що виглядав загнаним у глухий кут.
Але Брюс сприйняв його серйозно. Він повернувся убік, аби пильніше поглянути на Марко.
— Ні, я не знаю лихварів. І, в будь-якому разі, цього робити не варто.
— Ну, інших шляхів я, чорт забирай, не бачу, — сказав Марко, проводячи рукою по волоссю й сердито витріщаючись на ріку.
— Можеш оголосити про банкрутство й розпочати спочатку, — сказав Брюс, трохи поміркувавши. — Багато хто так робить.
— Цього я зробити не можу, — вперто заперечив Марко.
— Чому? — запитав Брюс.