А посередині, в абсолютному центрі клубу, висіла велика прозора кулька. Це був «стенд», де стояв ді-джей, оточений пультами, мікшерами, столами і кнопками та занурений у роботу. Тим ді-джеєм був R2-D2, який використовував свої численні роботизовані руки для роботи з програвачами. Я впізнав мелодію, яку він грав: ремікс вісімдесят восьмого року гурта New Order «Blue Monday», змішаний з великою кількістю звуків дроїдів з «Зоряних воєн».

Поки я пробирався до найближчого бару, аватари зупинялися, щоб роздивитися мене і показували в мій бік. Я не дуже звертав на них увагу, бо був зайнятий пошуками Арт3міди.

Дійшовши до бару, я замовив пангалактичний шмурдяковий полиск у клінгонської барменки і залпом випив половину. Тоді посміхнувся — R2 поставив ще одну класичну мелодію вісімдесятих.

— «Union of the Snake», — я продекламував за звичкою. — Гурт «Duran Duran». Тисяча дев’ятсот вісімдесят третій.

— Непогано, чувак, — сказав знайомий голос, досить голосно, щоб я почув за музикою.

Я повернувся і побачив в себе за спиною Арт3міду. Вона була одягнена у вечірній наряд: плаття металево-блакитного кольору, що виглядало, наче фарба, нанесена на тіло. Темне волосся аватара було у стилі піксі каре та ідеально обрамляло її чудове обличчя. Вона виглядала приголомшливо.

Вона крикнула бармену.

— Гленморанджі. З льодом.

Я посміхнувся про себе. Улюблений напій Коннора Маклауда. Як же я любив цю дівчину.

Вона підморгнула мені, коли з’явився її напій. Стукнула своєю склянкою об мою і залпом випила. Перешіптування аватарів навколо нас ставали гучнішими. Новина про те, що Парзіваль та Арт3міда були тут та спілкувались біля бару, вже поширилась усім клубом.

Арт3міда глянула на тацмайданчик, а тоді знову на мене.

— То як, Персі? — сказала вона. — Не хочеш потанцювати?

Я насупився.

— Ні, якщо ти і далі називатимеш мене Персі.

Вона розсміялася. Пісня саме закінчилася і в клубі запала тиша. Всі звели погляд на стенд ді-джея, де R2-D2 розчинявся у потоці світла, так як телепортувалися в оригінальному епізоді «Зоряного шляху». Здійнялися гучні оплески, коли за установкою з’явився знайомий сивоволосий аватар. Оґ.

У повітрі по всьому клубі матеріалізувалися сотні відеовікон. Всі показували наживо збільшене зображення Оґа за установкою, щоб кожен міг добре бачити його аватара. Старий чарівник був одягнений у мішкуваті джинси, сандалі та вицвілу футболку з картинкою із серіалу «Зоряний шлях: Наступне покоління». Він помахав присутнім, а тоді представив свій перший трек — танцювальний ремікс пісні «Rebel Yell» Біллі Айдола.

Танцмайданчиком прокотилася хвиля підбадьорення.

— Я обожнюю цю пісню! — закричала Арт3міда.

Її очі метнулись на танцмайданчик. Я глянув на неї нерішуче.

— Що таке? — сказала вона з удаваним співчуттям. — Хлопець не вміє танцювати?