Наш шатл, який, здавалося, летів на автопілоті, швидко досяг планети і почав ковзати над її дзеркальною поверхнею. Поки ми робили один повний оберт, я витріщався у вікно. Наскільки мені відомо, ще жодному мисливцю не проводили такий тур.
Від полюса до полюса, IOI-1 була покрита арсеналами, бункерами, складами та ангарами з транспортними засобами. Виднілися цятки аеродромів, де в очікуванні дії стояли рядами блискучі бойові судна, космічні апарати та механізовані бойові танки. Поки ми обстежували армаду «шісток», Сорренто нічого не казав. Він просто дозволив мені дивитись.
Раніше я бачив скріншоти поверхні IOI-1, але вони були низької якості і зроблені з високої орбіти, за межами оборонної сітки планети. Великі клани вже протягом декількох років відкрито змовлялися завдати Операційному комплексу «шісток» ядерного удару, але вони ніколи не могли пройти через оборонну сітку або досягти поверхні планети.
Коли ми завершили обліт, попереду виринув Операційний комплекс IOI. Він складався з трьох дзеркальних веж — два прямокутні хмарочоси по обидві сторони від круглого. При погляді зверху, ці три будівлі утворювали логотип «IOI».
Шатл сповільнився і завис над вежею O-подібної форми, тоді по спіралі спустився вниз до маленького посадкового майданчика на даху.
— Вражаюче, чи не так?— запитав Сорренто, нарешті порушуючи мовчання, коли ми приземлилися і опустилася рампа.
— Непогано, — я пишався спокійним тоном у голосі. По правді кажучи, я ще не оговтався від усього, що тільки-но побачив. — Це копія реальних веж «IOI», розташованих в центрі Колумбуса, так?
Сорренто кивнув.
— Так, комплекс у Колумбусі є штаб-квартирою нашої компанії. Більша частина моєї команди працює у цій центральній вежі. Наша близькість до «GSS» виключає можливість відставання системи. І, звичайно ж, Колумбус не страждає від частих відключень електроенергії, що трапляється у найбільших американських містах.
Він констатував очевидне. «Gregarious Simulation Systems» розташовувались в Колумбусі, як і головна серверна кімната ОАЗи. Резервні дзеркальні сервери були розташовані по всьому світу, але всі вони були пов’язані з основним вузлом в Колумбусі. Саме тому протягом десятиліть з моменту запуску симуляції, місто стало своїм родом високотехнологічною Меккою. В Колумбусі користувач ОАЗи міг отримати найшвидше, найнадійніше підключення до симуляції. Більшість мисливців мріяли коли-небудь туди переїхати, в тому числі і я.
Я вийшов за Сорренто з шатлу та зайшов до ліфту, що примикав до посадкового майданчику.
— За останні кілька днів ти став знаменитістю, — сказав він, коли ми почали спускатися. — Це, напевно, дуже захоплююче. Можливо, і трохи страшно, га? Знати, що ти тепер володієш інформацією, за яку мільйони людей готові вбити?
Я чекав, що він скаже щось на зразок цього, тому підготував відповідь заздалегідь.
— Ви не заперечуєте, якщо ми пропустимо тактику залякування та інтелектуальні ігри? Просто скажіть мені деталі вашої пропозиції. Я маю й інші справи.
Він посміхнувся мені, так ніби я був не по роках розвиненою дитиною.
— Так, впевнений, що маєш, — сказав він. — Але, будь ласка, не поспішай робити будь-які висновки щодо нашої пропозиції. Я думаю, ти будеш дуже здивований. — Тоді, з раптовою різкістю в голосі, додав. — Насправді, я в цьому впевнений.
Роблячи все можливе, щоб приховати страх, я закотив очі і сказав:
— Як скажеш, чувак.
Коли ми досягли 106 поверху, прозвучав сигнал і двері ліфта відчинились. Я пройшов за Сорренто повз іншого реєстратора і вниз довгим яскраво освітленим коридором. Декор був ніби з науково-фантастичної утопії. Високотехнологічний і бездоганний. Ми проминули кількох інших аватарів-шісток, які в момент, коли бачили Сорренто, вітали його, ніби він був якимось високопоставленим генералом. Сорренто не відповідав та не реагував на підлеглих жодним чином.
Зрештою, він привів мене у величезну відкриту кімнату, яка, як видавалося, займала більшу частину 106-го поверху. Вона містила море кабінок з високими стінами, у кожній сиділа одна людина, під’єднана до імерсивної установки.