— Звичайно, — сказав я. — Якраз підходжу до цього.
Я зробив широкий жест правою рукою і у повітрі переді мною з’явилася тривимірна голограма Замку Анорака. Навколо замку з’явилася прозора блакитна куля, створена Сферою Осувокса, оточивши його над та під землею. Я вказав на неї.
— Цей щит впаде сам, опівдні в понеділок, приблизно за тридцять шість годин з цього моменту. А тоді ми просто зайдемо через вхідні двері замку.
— Щит упаде? Сам по собі? — повторила Арт3міда. — Клани намагались підірвати цю сферу ядерною зброєю протягом останніх двох тижнів і навіть не подряпали її. Як же ти зробиш так, що вона «впаде сама»?
— Я уже подбав про це. Ви повинні мені повірити.
— Я вірю тобі, Зі, — сказав Ейч. — Але навіть якщо цей щит упаде, аби дістатися замку, нам доведеться пройти через найбільшу армію в ОАЗі. — Він вказав на голограму, яка показувала війська «шісток» по всьому замку, прямо всередині сфери. — А як щодо цих дурнів? І їхніх танків? І бойових кораблів?
— Очевидно, нам знадобиться невелика допомога, — сказав я.
— Велика допомога, — уточнила Арт3міда.
— А кого, власне, ми збираємося переконати допомогти нам вести війну проти всієї армії «шісток»? — запитав Ейч.
— Кожного, — відповів я. — Кожного мисливця у симуляції.
Я відкрив ще одне вікно, в якому відображалось коротке електронне повідомлення, яке я склав перед входом у Підвал.
— Я відправлю це повідомлення сьогодні кожному користувачеві ОАЗи.