— Нормально.
— Чого пропав?
— Дивне запитання, Павловичу. Я гадав, ви самі розумієте.
— Гмм… — він зітхнув, але по діловому, без сентиментів. — Значить так. Приїдеш — зразу до мене. Вартість побитої машини тобі повернуть. А потім… потім буде ділова зустріч.
— Дякую, — сказав Віктор. — Вартість машини можете не повертати. А їхати до вас, ви, очевидно, знаєте, після чого, повірте, я не маю бажання. Краще влаштуватися таксистом.
— Ну, це навряд чи, — не погодився співрозмовник. — Ти всього не знаєш.
— А ви знаєте?
— Тепер знаю. Я ж кажу тобі — буде ділова зустріч. Там знімуться всі питання.
— Вони могли знятися вже тиждень тому, — Віктор дозволив собі чорну іронію. — Якби трохи проґавив — уже б усі питання знялися.
— Не мели дурниць, — попросив Павлович. — Справа…
— Коли в людину стріляють — це не дурниці, — перебив його Віктор.
— А хто стріляв? Наскільки мені відомо, ніхто не стріляв.
— Ви добре обізнані.
— Нормально обізнаний. Тому кажу тобі — приїжджай, жаліти не будеш.
— Дякую, — сказав Віктор, — краще утримаюся. Будемо вважати наші ділові стосунки…
— Дурень, — перебив той, — ти гадаєш, якби тебе з якоїсь причини хотіли прибрати, то бавилися б у гонки на полі? Президентів прибирають! З професійною охороною. Було б комусь треба — давно б уже… А кому ти на хрін потрібен? Влаштували тобі маленький театр, а ти, такий крутий, а вже штанками затрусив. Чекаю тебе днів за два. Ще раз кажу — є ділова розмова. Не схочеш говорити на ту тему — чорт з тобою, вози далі свій хлам, кому ти потрібен… Усе! Чекаю. Домовились?
— Побачимо… — Віктор закінчив розмову.
Можливо, Павлович був правий. Кому він у біса потрібен? А якщо навіть уявити, що випадково вліз у щось і комусь заважає… Хіба ж важко знайти його? Заввиграшки. Кому треба — завжди знаходять. Отже, мабуть, варто їхати. Хоча…
Сівши на стару колоду й запаливши, Віктор зважував зараз по суті щось таке… Напевно, перспективу існування реальної небезпеки. Обличчя його виглядало зосередженим, але не надто. А очі спокійно розглядали сороку, яка, сівши неподалік на гілку, крутила хвостом і чистила пір"я. Це не був новий головний біль. Життєві проблеми — швидше отак.
Не більше.