Одну з таких невольниць, дочку священика з міста Богуслава, оспівала народна дума:

Що на Чорному морі, на камені біленькому,

Там стояла темниця кам’яная,

Що у тій-то темниці пробувало сімсот

козаків,

Бідних невольників.

То вже тридцять літ у неволі пробувають,

Божого світу, сонця праведного в вічі собі

не видають.

То до їх дівка бранка,

Маруся, попівна Богуславка, приходжає,

Словами промовляє:

«Гей, козаки, ви біднії невольники!

Угадайте, що в нашій землі християнській

за день тепера?»

Що тоді бідні невольники зачували,

Дівку бранку, Марусю, попівну Богуславку,

По річах пізнавали,

Словами промовляли:

«Гей, дівко бранко, Марусю, попівно Богуславко!