То бідні невольники на кров, на тіло

поглядали,

Об вірі християнській гадали,

Землю турецьку, віру бусурманську

проклинали: «Ти, земле турецькая, віро бусурманськая, Ти єсть наповнена сріблом, злотом І дорогими напитками,

Тільки ж бідному невольнику на світі

не вільно,

Що бідний невольник у тебе пробував Празника Рожества будь ли Воскресения

не знає,

Все у неволі проклятій, на каторзі турецькій На Чорному морі пробувають,

Землю турецькую, віру бусурманськую

проклинають:

«Ти, земле турецька бусурманська,

Ти, розлуко християнська!

Уже бо ти розлучила не єдиного за сім літ

війною,

Мужа з жоною, брата з сестрою,

Діток маленьких з отцем і маткою.

Визволь, Боже, бідного невольника На Святоруський берег,

На край веселий, між народ хрещений!..»