Купер посміхнувся.
— Дивно… Заробітну плату вони одержують марками, звідки в них валюта?
— Ну, це вже не моя турбота. Я сам веду справи в марках. Це зараз найвигідніше. Але вони майже щоразу пропонують мені радянську валюту. І вашого колегу я спитав про це тільки на всяк випадок: а що коли тут потрібна і радянська валюта.
Помовчавши, Купер спитав:
— Як ви встановили діловий контакт з російськими офіцерами?
— Дуже просто. В них є клуб, а в клубі працює моя людина.
— Ким вона там?
Суботін засміявся.
— О, це вже таємниця фірми!
За столом запанувала тиша. Купер упритул розглядав Суботіна, а той теж пильно дивився в очі полковникові. Першим одвів очі Купер…
Американці перезирнулися. Обличчя Купера почало червоніти.
— Від усього цього тхне авантюрою! — злобно сказав він. — Шукайте собі інших дурнів!
Він підвівся і не озираючись пішов з кафе. Другий американець почвалав за ним.
Суботін спантеличено дивився їм услід. Щука зірвалась… Але Суботін не знав, що ця безуспішна зустріч з Купером колись стане йому в пригоді. Ще й як стане!
14
Отто Стіссен, він же Дірява Копилка, виявився зовсім не таким простачком, яким його змалювали французькі журналісти. Ричагов відчув це в першу ж хвилину, коли французи, виконуючи обіцянку, познайомили його з бізнесменом.
Знайомство відбулося в тому ж клубі преси, навіть за тим самим столиком. Французи підізвали Отто Стіссена, що зайшов у кафе.
— Знайомтеся, Стіссен. Це наш бельгійський колега Поль Рене. А це — найоб’єктивніший майстер фотооб’єктива Отто Стіссен.
— Король фоторепортажу.
— Найдотепніший відвідувач цього бару.