— Біля неї завжди ціла юрма таких самих, як вона, — додала друга дівчина. — Між іншим, ти матимеш у неї колосальний успіх.

— Це чому ж? — здивувалася Наташа.

— Бог не позбавив тебе вроди.

Дівчата розсміялись і побігли.

Посельська підійшла до столика, над яким висіло оголошення: «Тут провадиться запис у тренувальні групи».

За столиком, заглибившись у книгу, сиділа вогняно-руда дама з яскраво підфарбованими, неймовірної довжини — майже до ушей, бровами. Окинувши Наташу побіжним поглядом, вона відсунула книгу і вийняла з шухляди товстий журнал.

— Хочете записатися?

— Так. Можна?

— Ви член профспілки будівельників?

— Я студентка інженерно-будівельного інституту…

Посельська справді вже кілька днів як була за всіма правилами зарахована в інститут.

— Можете записатися.

— Я б хотіла тренуватися в групі Альми Гуц.

Рудоволоса дама окинула Посельську пронизливим поглядом.

— Усе зрозуміло.

— Що вам зрозуміло? — роздратовано спитала Наташа.

— Ви ще й ніг не вмочили в басейні, а вже все знаєте… Ви записані. Йдіть у роздягальню, а потім у басейн номер два. Ось цей талончик віддасте Альмі. Щасливого плавання! — рудоволоса дама зайшлась беззвучним сміхом.

Посельська здивовано знизала плечима і пішла в роздягальню.

Якби Наташа Посельська справді надумала зайнятися водним спортом, вона нізащо не наважилася б надіти такий купальний костюм. Не одну годину витратила вона, обходячи комісійні магазини, перш ніж натрапила на цей витвір спотвореного смаку. Іншим разом Наташа відчула б незручність і сором, попавши в гурт напівроздягнених юнаків і дівчат. Але зараз доводилося б>ти сміливою і навіть розв’язною.

Вона проштовхнулася крізь натовп спортсменів, привертаючи своїм яскравим костюмом загальну увагу.