Бакстер була вражена тим, як він занурився в роботу. Слабші чоловіки вже б розклеїлися, ховалися, шукали співчуття чи підтримки від тих, хто був поруч. Та не Вульф. Якщо раптом щось траплялося, він ставав сильнішим, рішучішим, більше схожим на того чоловіка, яким вона знала його під час розслідування вбивств «Палія»: така ж дієва, безжальна, саморуйнівна бомба з годинниковим механізмом. Ще ніхто не помітив у ньому цієї зміни, проте на все свій час.

Едмундс досягнув вражаючих успіхів із перснем. Він уже зв’язався з Британською Радою клеймування, де йому повідомили, що клеймо належить незалежним ювелірам Единбурзького Старого Міста. Він надіслав їм фото персня, із прискіпливими вимірами і чекаючи відповіді, зайнявся порівнянням лаків для нігтів. Дорогою до офіса він зупинився у «Superdrug and Boots» і тепер став гордим власником іще шести мерехтливих пляшечок, жодна з яких не збігалася з відтінком, якого він шукав.

— Виглядаєш паскудно, — сказала Бакстер, поклавши слухавку після сорок третьої лікарні.

— Не надто гарно спав, — відповів Едмундс.

— Ти у тій же сорочці, що й учора.

— Хіба?

— За три місяці ти жодного разу не одягав одну й ту саму сорочку два дні поспіль.

— Не думав, що ти ведеш журнал.

— Либонь-таки посварилися, — із розумінням сказала вона, насолоджуючись небажанням Едмундса далі це обговорювати. — Ніч на дивані, чи не так? Усі ми там були.

— Якщо це стосується і тебе теж, чи можемо ми поговорити про це в іншому місці?

— То в чому справа? Їй не сподобалося, що тобі в напарники дали дівчину?

Бакстер повернулася у кріслі і мерехтливо затріпотіла віями, дивлячись на нього.

— Ні.

— Вона запитала, як пройшов день, а ти зрозумів, що тобі немає чого сказати, що б не стосувалося розчленованих тіл чи згорілого мера?

— Завжди залишається лак для нігтів, — посміхнувся він, помахавши обдертим учорашнім лаком.

Він намагався звести все на жарт, щоб упевнитися, що Бакстер не зможе його розкусити.

— Виходить, ти щось пропустив. День народження? Річницю?

Коли Едмундс не відповів, Бакстер зрозуміла, що натрапила на правильний слід. Вона пильно глянула на нього, терпляче чекаючи відповіді.

— Вечеря з її мамою, — промимрив він.

Бакстер розсміялася.