— Хто сказав?

— Не знаю, такі правила етикету.

— Бо це важливо.

— Я не гратиму з тобою в це, — сказав Вульф, вражений тим, як легко вони могли знову піддатися старим звичкам, навіть тепер.

Він глянув повз Андреа на вишукане авто, яке завмерло на бордюрі.

— Коли твій татусь устиг купити тобі «бентлі»?

— О, припини! — несподівано для нього випалила вона.

До нього повільно дійшло, чому це так образило її.

— О Боже. Це ж він, правда? Твій новий коханець? — сказав він, широко розплющивши очі й напружено вдивляючись у затемнене вікно.

— Це Джефрі, так.

— О, Джефрі, та невже? Що ж, він точно виглядає дуже… багатим. Скільки йому? Шістдесят?

— Припини дивитися на нього.

— Я можу дивитися куди захочу.

— Ти так і не подорослішав.

— А якщо подумати, тобі напевно не варто трахати його надто сильно, ще зламаєш щось.

Андреа переборола себе, й кутики її вуст поповзли вгору.

— Серйозно, — тихо промовив Вульф, — він і справді та причина, через яку ти пішла від мене?

— Ти та причина, чому я пішла.

— О.

Запала незручна тиша.