Немов чийсь холодний палець почав свій рух згори вниз — дуже повільний рух — по хребту від моєї потилиці до куприка. Я промовчав.

— Біля аптеки є таксофон. Не будка, але нічого, бо дощ не почався ще. Просто вітряно. Отут я і стою. Звідси добре видно дім твоєї подружки. На кухні світло горить, мабуть, вона його на всю ніч залишає, але загалом у будинку темно. Можу повісити трубку й дійти туди за шістдесят секунд.

— Там є сигналізація! — Але я не знав, чи це правда.

Він розсміявся.

— А ти думаєш, мені вже не насрати? Мені це не завадить перетяти їй горло. Але спершу я примушу її дивитись, як я роблю це з малим калічем.

«Але ти її не ґвалтуватимеш, — подумав я. — Навіть якби був час, ти б не став цього робити. Бо навряд чи ти здатен».

Ці слова крутилися в мене на язиці, але я не вимовив їх уголос. Попри весь мій страх, я розумів, що драконити його — не надто вдала думка.

— Ти був з ними такий люб’язний сьогодні, — по-дурному бовкнув я. — Квіти… призи… атракціони…

— Ага, вся ця лохівська лабуда. Розкажи про той вагончик, який ні сіло ні впало виїхав з будки кімнати страху. Що то було взагалі?

— Не знаю.

— А я думаю, знаєш. Мабуть, ми про це поговоримо. У «Джойленді». Я знаю твій «форд», Джонсі. У нього ліва передня фара блимає, а на антені гарненька маленька вертушка. Як не хочеш, щоб я пішов у той будинок і поперерізав там горлянки, ти сядеш у машину і поїдеш по Біч-роу в «Джойленд».

— Я…

— Заткнися. Коли я говорю, ти мовчиш. Коли проїжджатимеш повз торговельний центр, побачиш мене біля одного з паркових пікапів. Даю тобі чотири хвилини на те, щоб туди добратися, після того як я покладу трубку. Якщо я тебе не побачу, то вб’ю жінку й малого. Ти зрозумів?

— Я…

— Ти мене зрозумів?

— Так!

— У парк я поїду слідом за тобою. Про ворота не турбуйся, вони вже відчинені.

— Отже, ти вб’єш або їх, або мене. Я маю вибрати. Правильно?

— Вбити тебе? — У його голосі прозвучав щирий подив. — Девіне, я не збираюся тебе вбивати. Це тільки погіршить моє становище. Ні, я хочу злиняти звідси. Мені не вперше і, мабуть, не востаннє. Але я хочу поговорити. Хочу дізнатись, як ти на мене вийшов.

— Я можу й по телефону розказати.